Розмова відбулася напередодні виходу нового синглу «Лейла» і кліпу за участю Ахтема Сеітаблаєва та Анастасії Цимбалару.
Понад рік гурт «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» не випускав нових пісень: за словами Сергія Танчинця, не траплялися потрібні слова. Тепер вони знайшлися, і «Лейла», історія дорослого кохання, яка зворушить кожного, нарешті побачила світ. До її виходу ми поговорили з лідером гурту не лише про музику, а й про те, що поза сценою: сина Лук'яна, доньку Настю, любий дім із котом і собакою та вміння визнавати свої помилки.
Сергію, як змінилося ваше ставлення до батьківства з роками? Чи є речі, які з молодшими дітьми ви хотіли б зробити інакше, ніж зі старшими?
Батьківство – це постійний процес навчання, ти і сам змінюєшся разом з дітьми. До кожного потрібен свій підхід, вони різні, зі своїм характером та інтересами.
Насті 17, вона вже доросла, у неї своє бачення світу. Це вже спілкування зі сформованою особистістю. А Лук'ян бешкетник, з ним можна ще подуркувати. Тому не скажу, що хотів би щось кардинально змінити у вихованні своїх дітей. Просто з кожним із них ти проходиш свій, трохи інший, шлях.
Що може найбільше образити вас у стосунках із близькою людиною? І чи легко вам самому визнавати, що ви були неправі?
Чесність і довіра для мене – основа будь-яких стосунків. А щодо неправоти, то я можу визнати свої помилки й не маю проблеми з тим, щоб вибачитися.
Ви виконуєте пісні про сильні почуття. А коли востаннє плакали? Що стало причиною?
Я взагалі дуже сентиментальна людина. Можу пустити сльозу під час перегляду якогось зворушливого фільму вдома. І якраз ця чутливість до подій та емоцій допомагає мені трансформувати відчуття в тексти пісень. Коли востаннє плакав, чесно кажучи, навіть не пригадаю. Це, напевно, був якийсь буденний момент, який зачепив.
У гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» чимало пісень про кохання, які слухачі сприймають дуже особисто. Чи буває так, що люди приписують вам переживання ліричного героя, хоча насправді це зовсім не ваша історія?
Звісно, таке буває. Не всі пісні, які я пишу, це безпосередньо мої особисті переживання чи відображення мого життя. Іноді мене надихає якась історія, яку я десь почув, побачив або свідком якої став. Я можу не проживати її особисто, але пропустити крізь себе, відчути й передати через музику.
Що для вас означає бути щасливим чоловіком? Чи збігається ваше теперішнє уявлення про щастя з тим, про яке ви мріяли у 20 років?
Напевно, просто цінувати те, що маєш, і радіти кожному дню. Саме поняття щастя змінюється протягом життя, на кожному етапі в нас різні пріоритети, мрії та бажання. Те, про що мрієш у 20 років, з часом може втратити свою актуальність, і з'являються зовсім інші речі, які починаєш цінувати більше.
Зараз я щасливий і в роботі, і вдома. «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» мають змогу грати музику і допомагати українським військовим. Поруч зі мною кохана дружина, у мене чудові діти. А ще кіт і собака… Щасливе життя.
Сергій Танчинець з дружиною Юліаною
«Лейла» – пісня, що чекала свого часу
Нова пісня, за словами Сергія, теж із тих, що можуть здатися дуже особистими. «Це романтична й особиста пісня. Водночас у кожного слухача буде своя історія та життєва асоціація. Тому не хочеться багато пояснювати. Хочеться, щоб кожен послухав і відчув своє», – каже він.
Історія «Лейли» почалася задовго до релізу: «Ми понад рік не випускали нових пісень, просто не знаходилися ті самі слова, якими хотілося передати певні відчуття. А потім усе почало складатися саме собою. Останні рядки я написав просто в машині, дорогою на фінальну сесію запису. Відтоді, як "Лейла" була повністю готова, до її виходу минуло ще кілька місяців. Мабуть, просто чекала на свій час».
Спочатку трек не мав стосунку до кінематографа, гурт працював над власним релізом. Та коли запис почули продюсери й режисер фільму «ГУР. Код "Сікора"» Ахтем Сеітаблаєв, пісня вплинула навіть на сценарій: головну героїню стрічки перейменували на Лейлу.
«Після того, як продюсери та режисер фільму отримали запис готового треку – одразу стався метч. Вони навіть змінили ім'я головної героїні на Лейла. Значить, так воно й мало відбутись», – ділиться Сергій. А «Лейла» стане ще й головним саундтреком до фільму.
Кліп: мотель, спогади і зіркові гості
Разом із піснею гурт презентував кліп, який знімав Влад Разіховський. Це вже його 13-та спільна робота з «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ». Головні ролі зіграли Ахтем Сеітаблаєв та Анастасія Цимбалару.
В основі відео – спогади героя Ахтема про час, коли вони з коханою були молодими, безтурботними й шалено закоханими. Паралельно глядач бачить його через багато років: він повертається в той самий мотель і той самий номер, де кожна деталь нагадує про кохану. Минуле й теперішнє переплітаються завдяки візуальним паралелям. Для зйомок художники збудували номер американського мотелю в стилі 90-х, а знімальний день тривав понад 12 годин.
«Ми вирішили не робити кліп прямим переказом фільму чи відтворювати всі події його сюжету. Хотілося створити самостійну історію, яка матиме певні візуальні перегуки з фільмом, зокрема через кадри на старому телевізорі та присутність Ахтема Сеітаблаєва в кадрі», – пояснює Сергій Танчинець.
Ахтем Сеітаблаєв погодився зніматися без вагань: «Для мене творчість Сергія – це завжди неочікуваність. Він дивує. Я переслухав пісню декілька разів і вона якось так зрослася з нашою історією у фільмі, що мені вже важко уявити стрічку без цієї пісні. Це якраз та атмосфера стриманого дорослого кохання».
Для Анастасії Цимбалару роль Лейли стала ще й експериментом з образом: вона з'явилася в кадрі брюнеткою.
«Мало хто знає, що насправді цей колір близький до мого натурального, але багато років тому мене перефарбували для зйомок одного з проєктів в білявку і у такому образі я досі існую. Тому дуже незвично бачити себе в минулому амплуа. Сьогодні, проходячи повз дзеркало на знімальному майданчику, я навіть не до кінця ідентифікувала, що це я», – розповіла акторка. Пісню вона почула ще влітку, коли учасники гурту сказали, що бачать її в головній ролі: «Звісно, я одразу погодилась, це велика честь».
Особливу вагу кліпу додає те, що і Ахтем Сеітаблаєв, і Павло Пашуткін, який зіграв молодого героя, є чинними військовослужбовцями. За словами Сергія, знімальний день вдалося знайти дивом: у Насті дуже щільний графік, а гурт перебуває в акустичному турі Україною. «Це був єдиний день, коли все це було можливо реалізувати», – каже він.
«Лейла» розгортається в насиченій кінематографічній атмосфері, сповненій алюзій, але залишає слухачеві простір для власних історій і спогадів, до яких хочеться повертатися знову.
