Він — фронтмен одного з найпопулярніших українських гуртів. Вона — PR-директорка «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», яка знає ритм концертів, дедлайнів і гастролей зсередини. Їхня перша зустріч відбулася на одному з фестивалів, а вже з першого дня стосунків, як зізнається Сергій, вони обирали імена майбутнім дітям.
У травні 2024 року пара вперше публічно підтвердила свої стосунки, а восени 2025-го тихо й камерно одружилася. Їхнє весілля було лише для двох — без гучних святкувань і сотень гостей: тільки обітниці, прогулянка Києвом та вечеря віч-на-віч.
В ексклюзивному інтерв’ю Viva! фронтмен гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» Сергій Танчинець та його дружина Юліана вперше відверто розповіли про знайомство, освідчення і спільне життя, у якому кохання й робота — одне ціле.
— Кажуть, усе вирішують випадкові зустрічі. Де і коли відбулася ваша?
Сергій: У Радехові (сміється).
Юліана: Так, це був липень 2017 року. Я приїхала туди працювати на фестивалі, де виступали «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ». Це була наша перша зустріч, але, якщо чесно, ми тоді й не дуже запамʼятали одне одного. А згодом, уже у 2020 році, коли я переїхала жити до Києва, мене запросили працювати безпосередньо з гуртом.
— Коли ви зрозуміли, що це вже не просто роман, а щось серйозне й довготривале?
Сергій: З першого ж дня. Уже на другий день стосунків ми обирали імена майбутнім дітям і розуміли, що точно одружимося та збудуємо сім’ю.
— У травні 2024 року ви вперше публічно підтвердили свої стосунки. Чому вирішили саме тоді?
Сергій: Це був логічний крок. У мене був день народження, і Юліана як моя дівчина привітала мене в соцмережах. Ми вже певний час були разом, тож не було сенсу щось приховувати. Спеціальних планів не будували — просто настав момент, коли захотілося говорити про себе як про пару.
— Коли і як Сергій зробив пропозицію? Це була несподіванка?
Юліана: За пів року до самої пропозиції ми обговорювали, яким уявляємо цей момент. Тоді Сергій сказав, щоб я обрала обручку, аби, цитую, «коли я знатиму час пропозиції, у мене була саме та обручка, яку ти хочеш, і ти ні про що не здогадувалася». Це було дуже мило й турботливо — він подумав про все заздалегідь і хотів зробити якнайкраще для мене.
Сергій: Я відчував, що хочу зробити пропозицію, і заздалегідь придбав обручку. Звісно, нервував, але зробив усе красиво — так, як сподобалося б нам обом: під час вечері в ресторані влітку 2025 року.
— Весілля — це завжди про стиль пари. Яким воно було у вас: камерним, сімейним чи з елементами рок-н-ролу?
Сергій: Воно було надзвичайно камерним.
Наше весілля повністю відображає нас як пару. Ми свого роду відлюдники, майже інтроверти, тому цей день був лише для двох. Після — красива вечеря також удвох. Ми хотіли прожити ці емоції і залишити момент тільки для себе.
Юліана: Ми не обирали дату весілля так, як це зазвичай роблять інші пари. Це був просто кількаденний проміжок між концертами, і ми вирішили: це воно. Ми провели день саме так, як хотіли — гуляли вечірнім Києвом, а вже за день поїхали працювати. Без гучних святкувань — і отримали від цього максимум задоволення.
— Юліано, ви взяли прізвище чоловіка. Хто був ініціатором і що для вас означає цей крок?
Юліана: Це навіть не обговорювалося як окреме питання. Для нас одразу було зрозуміло, що я беру прізвище коханого.
— Що для кожного з вас стало найзворушливішим моментом у день весілля?
Сергій: Для мене — сам момент обміну обручками, коли ми дивилися одне на одного й промовляли обітниці.
Юліана: Уся церемонія розпису була настільки зворушливою, що я з усіх сил намагалася не плакати. Інколи навіть спеціально відводила погляд убік, бо сльози текли самі по собі. Звісно, сліз щастя в той день було багато.
— За що ви найбільше цінуєте одне одного — не як артиста й PR-директорку, а саме як чоловіка і жінку?
Сергій: За відданість і турботу. Юліана надзвичайно турботлива, і це проявляється щодня — у найменших деталях. Її повне прийняття мене — це справді багато важить, і я неймовірно вдячний за це.
Юліана: За те, як він кохає. Він щодня огортає мене цим почуттям, оберігає й у потрібні моменти стає за мене горою. Поруч із ним я відчуваю себе вдома. Це відчуття безпеки, незалежно від того, що відбувається навколо, ні з чим не зрівняти.
— Що у вас абсолютно спільне, а в чому ви дуже різні? Як ці відмінності працюють на ваші стосунки?
Сергій: Коли ми тільки почали зустрічатися, довго не могли зрозуміти, як можемо бути настільки схожими й раніше цього не помічали. Ми обидва із західного регіону, тож багато цінностей, які формуються ще в дитинстві, у нас однакові.
У нас дуже схожі світогляди. Ми обоє любимо проводити час удома, їздити на мотоциклі, кататися на лижах. Насправді маємо багато спільних хобі. Любимо наших домашніх тварин, хоча в Юліани алергія на котів. Але вона так сильно любить нашу кішку, що інколи все ж дозволяє собі її обійняти.
Юліана: Ми навіть сперечаємося однаково, тому якихось суттєвих відмінностей немає. Хіба що я трохи більш соціальна, ніж Сергій. Мене ще можна побачити на заходах чи в кіно з друзями. А Сергія — навряд.
— Які маленькі або великі щоденні жести для вас важливі?
Сергій: Для Юліани дуже важливо обійматися перед сном! Мені спекотно, але я терплю. А для мене цінно, що вона завжди думає наперед: від ліків, які я маю приймати, до будь-чого, що може знадобитися. Вона буквально знає все й турбується про моє самопочуття та комфорт будь-де.
Юліана: Сергій завжди прогріває мою машину перед тим, як я кудись їду. А коли погані погодні умови, возить мене всюди, щоб я не хвилювалася за кермом, а він — за мою безпеку. Таких прикладів насправді безліч — і в цьому всі ми.
— Чи вдається вам зберігати романтику в графіку гастролей, репетицій і дедлайнів? Який вигляд це має у реальному житті?
Сергій: У такому шаленому графіку насправді важко зберігати романтику. Проте для Юліани важливо, щоб я дарував їй квіти, тому намагаюся робити це якомога частіше. А коли забуваю, вона делікатно «натякає» — наприклад, порожньою вазою на столі. Коли ми в турах, навіть за кордоном, я все одно намагаюся знайти квіти й зробити їй приємно.
Юліана: Коли є перерва між концертами, ми намагаємося поїхати разом відпочити на кілька днів. Це трапляється рідко, але я дуже ціную ці дні лише для нас двох. Можемо пити вино вдома при свічках або разом дивитися фільми.
— Ви разом і в житті, і в роботі. Чи виникають суперечки через професійні питання і як ви їх розв’язуєте?
Сергій: Як правило, суперечок не виникає. Кожен професійно займається своєю справою й відповідає за свій напрямок. Ми повністю довіряємо одне одному, тому причин для конфліктів немає.
Юліана: Ми дуже давно працюємо разом. Знаємо одне одного в роботі й часто розуміємо без слів, тому суперечки трапляються рідко. Бувають непорозуміння, але вони швидко вирішуються в діалозі.
— Чи є у вас правило «не говорити про роботу вдома»? Або навпаки?
Сергій: Такого правила немає. Наше особисте й робоче дуже переплетені, тому ми говоримо про все тоді, коли цього вимагає ситуація.
Юліана: І головне — це нам ніяк не шкодить. Навпаки, у цьому є свої переваги. Ми разом працюємо над проєктом, яким справді живемо.
— Коли виникає конфлікт, хто зазвичай першим іде на примирення?
Сергій: Ситуативно. Ми намагаємося об’єктивно оцінити ситуацію й уже від цього відштовхуємося — хто першим іде на примирення, а хто приймає вибачення. Хоча ми обоє доволі гонорові.
Юліана: Сваримося гучно, але коли емоції вщухають, аналізуємо ситуацію.
Ми кохаємо одне одного, тому все вирішується в розмовах і через повагу до людини, з якою ти у стосунках.
— Сергію, як Юліана увійшла у ваше сімейне життя з дітьми? Що для вас було найважливішим у цьому процесі?
Сергій: Для мене найважливішим було, щоб між ними виникли близький контакт і любов одне до одного. Я знав, як Юліана вміє комунікувати з дітьми, ще до того, як ми стали парою, тому не мав сумнівів, що все буде добре. Сьогодні все чудово — вони обожнюють проводити час разом.
— Що для вас сьогодні означає слово «сім’я» в нинішніх реаліях і вашому темпі життя?
Сергій: Це люди, які здатні підтримати одне одного в будь-якій життєвій ситуації. Бути поруч, що б не сталося.
Юліана: Це, напевно, безпека. Те, що відчувається рідним і своїм. Місце, де тебе зрозуміють у будь-якому стані.
— Про що ви мрієте разом поза сценою, концертами й публічністю?
Сергій: Про спільне щасливе майбутнє. Про донечку! І, звісно, про мирне й спокійне життя після української Перемоги. А ще — про власний сад.
Юліана: Підтримую.
— Якщо подивитися на себе за 10 років, якими ви хочете бачити свої стосунки?
Сергій: Такими, як сьогодні: бути одним цілим і рухатися в одному напрямку.
Юліана: Я щойно подумки сказала ту саму фразу.
— А якби можна було описати вашу історію кохання одним рядком, що це було б?
Сергій: Дуже цікава й емоційна історія.
Фото: Андрій Харламов
