Олександр Педан також підбив власні підсумки цього року.
- Удома — найкраще
Ми з родиною не виїжджали за кордон, увесь час лишалися в Україні. Перші місяці повномасштабної війни провели на Хмельниччині в батьків — моїх та дружини. А вже влітку повернулися в Київ, додому. І зрозуміли, що тут почуваємося найкраще, навіть враховуючи ситуацію з перебоями електроенергії та повітряними тривогами. Навіть попри таку важку ситуацію зі світлом та прильотами.
- Діти мотивують не здаватися
Сімʼя дуже допомагає й підтримує у важкі часи. Тож я вкотре усвідомив, що немає нічого кращого, аніж діти поруч. Вони мотивують не здаватися, не опускати рук, продовжувати працювати. Інколи ти сам для себе не можеш стати такою потужною мотивацією. А от коли усвідомлюєш, що ми маємо зробити все, аби наші діти не мали статусу “діти війни”, то це заряджає. Ми з командою навіть вигадали новий термін — “діти перемоги”.
Насправді за цей рік я побачив, що діти часом навіть сильніші за дорослих. Як би це не було дивно, проте вони місцями легше сприймають всю важку ситуацію. Проте слід пам’ятати, що діти дуже емпатичні й можуть переймати вашу реакцію. Коли ви лякаєтесь кожного вивозу сміття у дворі, бо вони звучать як прильоти ракет, то діти надалі будуть сильніше на це реагувати. Саме тому я зрозумів, що критично важливо піклуватися й про свій ментальний стан, аби не передавати негатив своїм дітям.
- Діти мають жити звично, наскільки це можливо
Моя донька Лера вступила в Український Католицький Університет у Львові на соціолога. Дуже радий, що наш освітній проєкт “УніверCheck”, у якому донька стала моєю співведучою, допоміг їй обрати університет мрії. Вона живе в колегіумі — гуртожитку УКУ. Ми з дружиною не можемо натішитися, хоч і сумуємо за нею. Проте тепер час, проведений разом, цінуємо набагато більше. І радіємо, що в неї будуть справжні студентські роки, можливість знайти себе, опанувати фах та створити майбутнє своїми руками. Дуже важливо, щоб вона мала все це, попри події навколо.
А молодший син Марік продовжує ходити в садочок. Переживає там відсутність світла, ховається в укритті під час тривог. Дітям необхідна соціалізація, це дуже важливо. І те, що він переживає це все поруч з однолітками, полегшує для нього ситуацію.
Я зрозумів, що як би ми не прагнули вберегти дітей та тримати їх біля себе, їм необхідно створити максимально звичні умови життя. Вони мають знайомитися з людьми, вчитися домовлятися, отримувати новий досвід. Звісно, безпека важлива, тож обовʼязково в закладах освіти мають бути обладнані укриття. Проте не можна забирати в них можливість продовжувати навчання.
- Прагну створювати соціально корисний контент
За рік повномасштабної війни в мене не було жодного проєкту на телебаченні. По-перше, вони зараз мають меншу фінансову спроможність втілювати нові шоу. По-друге, я зрозумів, що розважальні проєкти зараз не на часі. Тож коли ми з Новим каналом обговорюємо потенційні проєкти в майбутньому, я зазначаю: вони мають бути соціального характеру. І вдячний, що до цього ставляться з розумінням.
Саме над соціальними та освітніми проєктами ми з командою комунікаційної агенції pedan|buro зараз активно працюємо. Як то кажуть, кожен тримає свій фронт. І я використовую всі свої соцмережі для донесення важливих меседжів.
На самому початку повномасштабної війни опублікували відео про українські міста — Маріуполь, Харків, Суми тощо — якими вони були до вторгнення та якими стали через росію. Переклали їх англійською мовою, аби охопити світову спільноту. Потім створили проєкт “Знай своїх. Волонтери”, щоби підтримати українських волонтерів, на яких тримається зараз безліч сфер, та розказати світу про неймовірний волонтерський рух в Україні, тим самим підтримати їх, мотивувати не зупинятися, а працювати далі. Також прагнули показати людям, які ще не знайшли себе у волонтерстві, чим можна займатися, щоб бути корисними для держави.
Крім того, усвідомили, що, попри війну, наші діти все ж таки мають здобувати освіту. Адже після перемоги країну треба відновлювати, відбудовувати, розвивати економіку тощо. Тому ми знайшли можливість і зняли новий сезон “УніверCheck” — нашого освітнього тревел-проєкту про університети України в умовах війни. Розповіли, як виші зустріли повномасштабне вторгнення, як волонтерили студенти. І найголовніше — показали, які професії та де можна опанувати, щоби потім знайти роботу мрії, які сфери є актуальними зараз та будуть такими після війни, у яких галузях можна заробляти студентам та багато іншого про студентське життя. Зі зйомками ми об'їздили 10 міст, і прямо зараз цей проєкт в ефірі.
Водночас у межах проєкту ЮНІСЕФ “Спільно до навчання” створили “НеЛекції” з Олександром Педаном. Провели 17 офлайн-заходів з дітками, де я розповідав їм про мінну безпеку та ментальне здоров'я, про те, як спорт допомагає впоратися зі стресом, і намагався надихнути дітей продовжувати навчання. Третина івентів пройшла в укритті через тривогу. До прикладу, 23 жовтня захід довелося провести у сховищі греко-католицького храму. Було 500 дітей, і під час блекауту я дочитував лекцію, а коли вимкнули й звук, ми з ними співали та спілкувалися. І те, як вони напамʼять співали українських пісень, страшенно розчулило й надихнуло.
Команда весь цей рік працювала не покладаючи рук. Ми не хочемо зупинятися. Для мене найголовнішими мотиваторами жити й працювати є сім'я, моя команда й, звісно, наші військові та ДСНС. Намагаюся мінімум раз на місяць їздити на передову, підтримувати воїнів, а також цивільне населення на деокупованих територіях. За цей час побував і в Ізюмі, і в Лимані, і в Куп'янську, і в Херсоні. І на цьому теж не хочу зупинятися, тому що війна триває, і про це не треба забувати. А такі поїздки дуже сильно допомагають памʼятати, що військовим чи людям, які втратили домівки, набагато важче. І розумієш: хай там як, але коли твоя сім'я поруч й ти маєш можливість бути корисним, то все гаразд.
Читайте також
