Це перша в історії участі України на цьому конкурсі, коли наша представниця вийшла у фінал. Ми зустрілися з Валентиною одразу після повернення до Києва, в аеропорту Бориспіль, де її вітали друзі, журналісти та представники національного конкурсу. І ось її щира розповідь про закулісся однієї з найяскравіших подій у її житті.
Miss Earth 2010 — National Costume Contest — Miss Ukraine Valentyna Zhytnyk
— Валентино, вітаємо з історичним досягненням! Україна вперше увійшла до півфіналу конкурсу Miss Earth. Що ви відчули в той момент?
Якщо чесно, я навіть не одразу зрозуміла. Сцена здавалася дуже великою, все відбувалось дуже швидко. Спочатку почали оголошувати фіналісток з Азії — Таїланд, Філіппіни, В’єтнам. Потім — Нідерланди, Італія... І я вже подумки рахую: залишилося зовсім мало місць для Європи.
На Міс Земля учасниць розподіляють за географічним принципом — чотири регіони: Азія, Європа, Америка (Північна й Південна разом), Африка. І фіналісти мають представляти кожен континент — щоб конкурс був максимально справедливим.
І ось лунає: Ukraine. Zhytnyk Valentyna! А я настільки була в емоційному напруженні, що не одразу зрозуміла, що мова про мене. Коли інші дівчата навколо почали шепотіти й штовхати мене — Miss Ukraine, go! — я тільки тоді пішла на головний подіум.
Це був один з тих моментів, коли це більше, ніж просто конкурс. Це історичний момент. Вперше в історії Міс Україна вийшла до півфіналу. І я безмежно пишаюсь, що змогла принести цей результат своїй країні.
Final Gala show Miss Earth 2010
— У фінальному показі національних костюмів Міс Україна Земля ви представили образ, натхненний українським фольклором і танцювальними традиціями. Основою став танцювальний мотив — рух, ритм, енергія народу. Образ включав вишиванку, червоні черевики, характерні для карпатських танцюристів, та вінок із польових квітів, де центральне місце займав мак — символ сили, жіночності й краси, що розквітає навіть у найважчі часи.
Я з дитинства займалася народними танцями, навчалась у ліцеї мистецтв. Тому для мене цей костюм українського танцюриста — не просто сценічне вбрання, а частина особистої історії. Я хотіла передати через цей образ саме характер українського танцю — стрімкий, гордий, емоційний. Український танець — це рух, що народжується з серця. У ньому — сила землі, радість народу й свобода духу.
Miss Ukraine Valentyna Zhytnyk — Miss Earth 2010
— У ЗМІ зʼявилася інформація про інцидент напередодні фіналу...
Так, за ніч до фіналу, під час генеральної репетиції, на мене несподівано впала частина великої сценічної декорації — прямо на обличчя, в лоб. Це був не просто фізичний біль, а ще й шок. Набряк неймовірний, подряпини, синці... У повітрі зависло головне питання: чи вийде Україна на сцену у фінальному шоу чи мене знімуть з конкурсу? У нас не було чіткої відповіді. Я була налякана, розгублена, вся ніч на телефоні з Україною, з мамою та з представниками Національного конкурсу «Міс Україна Земля». Я порадилася з головою комітету — Наталією Костянтинівною Ковальовою. Її слова я запам’ятаю назавжди: «Валентино, якщо маєш сили — виходь. Ти — українка! Українки не здаються». І тоді я сказала собі: я мушу! Я замалювала синці, в останні хвилини перероблювали зачіску, макіяж. Я зібрала внутрішню силу — і вийшла на сцену з усмішкою. Можливо, саме тому мій вихід і був таким справжнім. Я вже не змагалася — я просто стояла там як українка, яка не здалась.
— Що вас надихало або тримало внутрішньо під час найважчих моментів конкурсу?
Музика і мистецтво. Перед самим фіналом я постійно слухала мою улюблену українську співачку Наталію Могилевську та передивлялася виступ Руслани на Євробаченні. Це все мене тримало, давало відчуття сили та заряджало українським адреналіном.
— Ми всі бачимо фінал конкурсу — блиск, краса, шоу. Але як виглядає за лаштунками підготовка до цього моменту?
Те, що глядач бачить на екрані — це лише вершина айсберга. Фінальне шоу триває кілька годин, але підготовка до нього — це цілий місяць дуже інтенсивної роботи. Наш графік був надзвичайно насиченим: підйом о 4:30–5 ранку, і дуже часто ми поверталися до готелю лише глибокої ночі. Були дні, коли ми мали нічні перельоти або ранкові зйомки ще до сходу сонця.
Ми подорожували по всьому В’єтнаму — і великими містами, і маленькими селами. Виступали в телешоу, брали участь у соціальних та екологічних проєктах, відвідували дитячі будинки, школи, прибирали пляжі, зустрічалися з представниками влади. Одним із найважливіших візитів стала офіційна зустріч у парламенті В’єтнаму. Нас спостерігали в різних обставинах, тому що переможниця має стати обличчям конкурсу на цілий рік — вона буде представляти конкурс у співпраці з ООН, ЮНІСЕФ та іншими міжнародними організаціями. Це місія, а не лише титул.
— Чи була Україна серед фавориток конкурсу?
На старті — ні. Я була наймолодшою учасницею серед усіх — мені лише щойно виповнилося 18 років уже у В’єтнамі. Коли я прилетіла, мені ще було 17. І серед дівчат, які вже приїхали з професійною командою, десятками вечірніх суконь, макіяжем навіть на сніданок — мені було дуже важко проявитися. Переломним моментом став конкурс талантів. Я танцювала авторський номер: починала в класичній балетній манері, а потім танець переходив у сучасну інтерпретацію. Я вийшла на сцену на пуантах — бо маю класичну балетну освіту, навчалась у хореографічному ліцеї. І мені здається, це був той момент, коли Україну дійсно побачили. Вже наступного ранку мене запросили в ранкову вʼєтнамську телепрограму. А потім — пішло: увага преси, більше зйомок, запрошень. Я почала відчувати симпатію публіки, журі, організаторів. І десь за два тижні до фіналу я вже знала — я в фаворитках. Але до цього моменту — це була щоденна боротьба: з втомою, з невпевненістю, зі спокусою здатися. І я дуже вдячна собі, що вистояла.
— А як щодо конкуренції?
Конкуренція дуже сильна. Всі дівчата — надзвичайно красиві, підготовлені, харизматичні. З 86 країн з усього світу. Але для мене найбільшим шоком була кількість пластичних втручань, які я побачила. Я ніколи раніше з цим не стикалася, мені лише 18 років. Особливо багато було таких представниць із країн Латинської Америки. Там зроблено буквально все: губи, ніс, підборіддя, щоки, груди, талії... І в якийсь момент я сиділа в номері й думала: а які в мене шанси конкурувати з найкращими хірургами світу, коли я просто — звичайна українська дівчина?
— Хто була найсильнішою учасницею та хто з дівчат здавалася тобі найсильнішою суперницею?
Без сумніву — переможниця Міс Індія Nicole Faria. Її підтримувала вся країна. В Індії дуже розвинений національний конкурс краси, і це було видно. Вона була дуже підготовленою: мала найкращі сукні, хореографію, візажистів. І головне — це був її другий міжнародний конкурс (рік тому вона представляла Індію у «Міс Світу»). Цей досвід дає велику впевненість. Але я радію за неї, вона справді заслуговувала перемогу. І я дуже хочу, щоб в Україні конкурс «Міс Україна» також розвивався — щоб національний комітет давав системну підтримку, ресурси, менторів, медіа для представниць.
— У чому особливість конкурсу «Міс Земля»?
Це не просто шоу краси. Це конкурс, спрямований на екологічну місію. Кожна учасниця мала представити свій екологічний проект. Я тільки почала навчання в юридичному університеті, тож вирішила подивитися на екологію з правової точки зору — як це регулюється в міжнародному законодавстві, які є механізми відповідальності.
Мій проект я презентувала в парламенті В’єтнаму, і мене слухали як молоду експертку, а не просто модель, яка каже про мир в усьому світі. Я усвідомила, наскільки освіта важлива навіть у модельному світі.
— Які ваші плани на майбутнє?
Зараз — трохи відпочити, і скласти перші іспити в інституті. Але після фіналу я вже отримала пропозиції від міжнародних модельних агентств та скаутів і точно буду їх розглядати. Мрію про міжнародну модельну кар’єру, роботу з всесвітньо відомими брендами, нові країни. Але тепер я точно знаю: краса — це лише початок. І я точно буду поєднувати далі — освіту, модельну роботу і нові перемоги для України.
