Блогер Роман Свечкоренко, знайомий завдяки участі в шоу «Холостячка-2» зі Златою Огнєвіч, випустив трек «Паперові», який став музичним подарунком його коханій на весілля. Разом із піснею він презентував муд-відео з найщасливішими моментами з церемонії.
З нагоди прем'єри ми поспілкувалися з Романом про підготовку до свята: коли відбулися заручини, яка була концепція весілля та що виявилося найскладнішим.
— Розкажіть історію ваших стосунків. Як ви познайомилися з майбутньою дружиною?
Ми з Лерою познайомились в Instagram три року тому. Я побачив декілька її лайків у себе, відповів їй тим самим. Потім запитав про музику в її сторіс, після чого почали спілкуватися. Лера в той момент була за кордоном. Коли приїхала, ми домовились зустрітися, і так почались наші стосунки. Я вважаю, що зараз знайомитись у соцмережах максимально комфортно, бо відразу з листування зрозуміло, чи цікавий ти людині. І перед тим, як зустрітися, ви вже краще розумієте одне одного.
Читайте також
— Згадайте день, коли робили пропозицію. Як це було?
Це було в жовтні 2022 року. Я почав готуватися до пропозиції за три місяці. Хотів, щоб заручини відбулись у театрі наприкінці вистави. Але в той час якраз було багато повітряних тривог на день, тому я розумів, що спектакль може зупинитися в будь-який момент. Я домовився з керівництвом, і ми вирушили з Луцька в Київ. Лера думала, що ми їдемо в Київ на вихідні просто провести час із друзями. Я майже нікому не казав про свої плани і запросив багато друзів піти в театр з нами. Зазвичай коли пропонуєш подібне, мало хто погоджується. А цього разу, на мій подив, погодилися майже всі. Коли ми зібрались разом, один із наших друзів випадково пожартував, ніби я буду робити пропозицію. Всі посміялись, але Лера почала здогадуватись і хвилюватись. Коли мені потрібно було відійти, вона зупинила мене зі словами: «Якщо ти зібрався робити пропозицію, то давай не зараз». Я запевнив її, що скоро повернусь, і пішов на сцену, звідки зробив пропозицію. Вона зібралась з духом, вийшла до мене, й ми заручились перед повною залою людей.
— Як довго тривала підготовка до весілля? Що було найскладнішим?
Ми одружилися в серпні 2023 року. Підготовка тривала два з половиною місяці. Найскладніше було зібрати команду в єдиний пазл, щоб все працювало. Я знайшов організаторів, потім флориста, кейтеринг, останнім знайшли локацію для церемонії. Коли я познайомився зі всіма підрядниками, то зрозумів, що проблем із організацією не буде.
— Як створювали весільні образи?
Ми від самого початку робили акцент на сукні Лери. Відвідали декілька салонів, намагаючись зрозуміти, як ми хочемо, щоб вона виглядала. Уявляли сучасну довгу сукню по фігурі з вирізом на спині. Невдовзі знайшли класний референс, але Лера все одно зробила її іншою. Чесно кажучи, я до кінця не знав, як буде виглядати сукня. Побачив її, коли тато вивів Леру до мене на церемонії.
Я довго не міг вибрати костюм. За два місяці до весілля нам запропонували пошити його за індивідуальним замовленням. Але я чомусь вирішив, що мені не потрібно, бо без проблем знайду його в магазинах. Я шукав не смокінг, а просто чорний двобортний костюм. Я об’їздив всі можливі магазини Києва. Ще на початку моїх пошуків знайшов один єдиний костюм і відклав його. Хотів подивитися ще один варіант. Коли приміряв, зрозумів, що це точно не те. Повернувся за першим костюмом, а його вже купили. Це було за місяць до весілля. Пошуки тривали, а мені все не подобалось. Зрештою ми знайшли костюм у Львові. Його готували за моїми параметрами віддалено. Це була справжня рулетка. Костюм прислали за добу до весілля. І це був такий самий костюм, як я знайшов на початку.
— Яка була концепція церемонії?
Ми не хотіли їхати зранку в РАЦС, тому розписалися за день до весілля. А гостей вже запросили в замок Радомисль на святкування. Саму церемонію провели в американському стилі, коли церемоніймейстером виступає не ведучий, а друг наречених, і робить це в жартівливій формі. Ним став Богдан Буше. Ми не знали, що він буде розказувати. Богдан написав текст на 7-хвилинний виступ. Усі гості посміялись, було дуже легко й невимушено.
Коли ми їхали на церемонію, Лера надіслала мені повідомлення з питанням, чи ми робимо промову. Для мене написати лонгрід не проблема, бо я часто роблю великі змістовні пости. Лера знає, що я навіть книгу можу написати. Тому й на цей раз зробив промову майже на 10 хвилин. Довелося залишити її на кінець як вдячність гостям. А початок взяв для освідчення. До речі, Лера промовила набагато краще, ніж я. А я розхвилювався, хоча в мене є досвід виступів, а в неї — навпаки.
Ми запросили понад 60 гостей. Дрес-код мав бути у пастельних тонах. Коли ми вже відправили інформацію гостям, Лера переговорила з фотографами, і вони порадили яскраві кольори. Ми зробили повторну розсилку. Але деякі гості вже купили собі вбрання за першою вказівкою. Для дівчат знайти різні сукні в яскравих кольорах стало справжнім випробуванням. Комусь навіть довелося відмовитися від вбрання, щоб не повторитися з іншими. Було смішно, що ми зібрали наших гостей ще до церемонії просто в одних і тих же магазинах.
Локацію обирали довго. Спочатку хотіли провести церемонію в замку Паланок в Мукачево. Ми готові були відвезти всіх гостей, орендувати готель, щоб залишитись на 2-3 дні. Почали домовлятись, але перед тим, як мали відправити завдаток, керівництво відмовилось через обмеження воєнного часу. Ми шукали й у Києві, й по областях. За три тижні до весілля знайшли замок Радомисль на Житомирщині. Локація на 100% передала ту атмосферу, яку ми хотіли створити.
Гучної розважальної програми не було. Тільки жива музика, невеликі інтерактиви для гостей в стилі стендапу та мініконцерт, який розпочав я. Я зробив музичний сюрприз, присвятивши пісню Лері. Потім виступили мої друзі: гурт Molodi й Ostrovskyi.
— Як розпочався ваш день Х? Які емоції відчували?
Ми не хотіли прокинутись просто у квартирі, тому на ніч перед весіллям зупинились у готелі в центрі Києва. Зробили фотосесію – збори наречених. Поснідали й відправились у різних машинах на церемонію.
Вранці Лера сильно хвилювалась. Бо ми так багато витратили сил, часу й грошей, і хотілося, щоб все було ідеально. Я з нею поговорив і заспокоїв. Ми довго готувалися разом із командою з 50 людей. Всі вклали багато енергії в кожну деталь і зробили максимум. Все, що нам залишилось, це розслабитись і отримати задоволення від цього дня.
— Як вам прийшла ідея робити музичний сюрприз для Валерії? Як довго працювали над створенням пісні?
У мене була давня мрія подарувати своїй дружині пісню. В минулих стосунках я не зміг реалізувати це. Я дивився різні відео та думав про те, як хочеться, щоб у мене були такі спогади, щоб моя дружина це могла прожити. За два місяці до весілля я домовився з хлопцями з гурту Molodi, щоб вони допомогли мені зробити весільну пісню. Спочатку не подобався текст, ми міняли музичну частину чотири рази. У мене не виходило заспівати так, як я хотів, хоча я з дитинства займався вокалом. В мене академічно поставлений голос, а зараз це не актуально. Ми дуже багато часу витратили, щоб я хоча б приблизно заспівав так, як треба. В якийсь момент навіть руки опускались. Можливо, вийшло не так, як я хотів в ідеалі. Але в цій пісні — моя душа. Це не просто набір слів, які римуються. Це те, що я відчував. Я задоволений результатом, і головне — Лері було дуже приємно.
— У вас було два святкування весілля. Чим вони відрізнялися одне від одного?
За структурою обидва весілля були однакові. Але на перше ми запросили друзів і колег. А на друге — тільки близьких родичів. Батьки ж були на обох святах. Другу церемонію ми зробили більш камерною. Святкували в Луцьку в українських традиціях. Локацію прикрасили вишитими рушниками, глечиками та квітами. Я був вдягнений у штани й вишиванку, Лера — в коротку пишну сукню. Її образ доповнив вінок із квітів бордового кольору. Це, до речі, був головний колір церемонії.
Читайте також
