Творче обʼєднання МУР офіційно розкриває тему свого нового мюзиклу. «Ребелія [1991]» — це історія про здобуття незалежності. Про той день, якого ми прагнули поколіннями. На сцені оживуть постаті, які стали голосом, совістю і хребтом українського спротиву. Серед них: Іван Світличний, Вʼячеслав Чорновіл, Віктор Кукса, Василь Стус, Алла Горська, Іван Дзюба, Леонід Кравчук та інші. Кастинг акторів вже завершено, усі ролі розподілено.
Режисер постановки — Олександр Хоменко, режисерка хореографії — Інна Матюшина, художниця по костюмах — Леся Патока, сценографка — Софія Zbroya Пляцко.
Премʼєра мюзиклу відбудеться 21 серпня в Жовтневому палаці. На цю дату квитки вже розпродано. Сьогодні відкрили нову дату — 22 серпня. А відразу після премʼєри стартує всеукраїнський тур.
«Це історія про головну нашу перемогу, — коментує Олександр Хоменко. — Мазепа програв, Шевченка посадили, Відродження розстріяли, так тривало майже всі століття. Але як мінімум тоді нам вдалося розірвати це коло. Це історія нашого успіху. Вона проходить через Клуб творчої молод у Києві та шістдесятників, через редакцію газети у Черкасах, де працює Симоненко, через ліси Биківні, через збори Народного руху, де засідають Драч та Чорновіл, через Чорнобильську АЕС, через мітинги у Львові і приїзд американського президента в Україну, через падіння ГКЧП і внос жовто-блакитного прапора у Верхновну Раду. Це історія отримання нашої незалежності. Це Ребелія. [1991]».
«Роботу над Ребелією [1991] найточніше можна описати словом «відповідальність». Це стосується і самого процесу, і суті вистави, — розповідає Софія Zbroya Пляцко. — Ребелія [1991] — не про вибір, це про громадянський обовʼязок. У порівнянні з Ти [Романтика], ця вистава складніша, масштабніша, зовсім інша за структурою. Вона охоплює значно більший проміжок часу, подає події анахронічно, часом нелінійно — і це кардинально змінює підхід до сценографії. Як знайти візуальний символ, який обʼєднає десятки життів? Як осучаснити цю історію, зберігаючи її суть? Як показати цих молодих людей — сміливих, проривних, які в своїй епосі були рок-зірками, — на тлі однієї з найзатхліших і найзастійніших епох радянського часу? Це історія спротиву, яку хочеться розказати не як хроніку, а як енергію — гучну, динамічну, естетично сильну».
