2025-й став для Макса Барських роком внутрішніх зрушень, творчих експериментів і сміливих рішень. Артист говорить про нього з великою вдячністю — за уроки, шанси й можливість залишатися чесним у своїй музиці. Саме з цього стану народився мініальбом «Місто дощів» — емоційна робота, що відгукується кожному, хто проходив крізь непрості відчуття війни, самотності й пошуку внутрішньої опори.
У розмові з Viva! Макс відверто говорить про свою вразливість, діалог із внутрішньою дитиною, особисті трансформації й те, як багато для нього означає момент, коли виходиш на сцену і бачиш повний зал людей, котрі співають з тобою в унісон.
— Максе, чи маєте якийсь особливий спосіб завершити рік і подякувати йому?
Я сміливо можу назвати 2025 рік роком викликів. Наприкінці кожного року я завжди ментально дякую всьому, що він мені дав, і налаштовуюся на новий етап. Це такий внутрішній ритуал — підбити підсумки, відчути вдячність та відпустити. Цей рік для мене був про експерименти, нестандартні підходи до мислення, про спроби вийти за власні межі й знайти інші форми творчості. Він був про сміливість пробувати нове й про обмін енергією та досвідом із моїми слухачами. Тому, завершуючи його, я дякую за всі уроки й за те, що він дозволив мені рухатися вперед, відкриваючи те, що раніше здавалося недосяжним.
— Мініальбом «Місто дощів» — дуже емоційна й тонка робота. Який стан чи меседж лежить у його основі?
Тексти прийшли до мене всього за кілька днів, коли я мав можливість повного усамітнення. Це був момент, коли слова, музика і сенси ніби самі знаходили мене. Здавалося, що ці історії мають бути почутими тими, хто переживає непрості емоційні стани. У «Місті дощів» закладені почуття, які зараз проживають багато українців. Це емоції людей, що проходять крізь складні етапи, живуть у реальності війни, шукають сили, надію і хоч якусь внутрішню опору.
Для мене цей альбом — про чесність, про оголеність душі, про момент, коли ти залишаєшся сам на сам зі своїм болем, але водночас продовжуєш рухатися вперед.
— Яка пісня з нового мініальбому для вас найближча і чому?
Пісня «Кохай». Я сприймаю її як розмову з самим собою, тому що щиро вірю: ми зберігаємо своїх внутрішніх дітей упродовж усього життя, але не завжди дозволяємо їм жити вільно. У цій композиції я намагався передати саме це відчуття — діалог із власною вразливістю, зі своїми страхами, із тим маленьким «я», яке потребує підтримки. Хотілося, щоб кожен, хто слухатиме цю пісню, міг поставити собі чесні внутрішні запитання, не боятися складних періодів чи емоцій, а навпаки — проживати їх і приймати життя інколи як дитячу гру, з простотою і довірою.
— У ваших нових композиціях багато особистого. Чи страшно відкриватися публічно?
Чому це має бути страшно — відкриватися? Ми всі люди, кожен проживає свій шлях, і ми всі — частина одного цілого. Тому соромитися чи боятися своїх почуттів немає жодного сенсу. Кожен проходить через свої уроки, трансформації, злети й падіння. Я свідомо обрав шлях артиста й музиканта — людини, яка ділиться своїм досвідом через пісні. І мені було б нецікаво цим займатися, якби моя музика не була чесною, якби мені не було що сказати.
Відкриватися — це частина моєї професії і водночас частина мого внутрішнього розвитку.
— Ваше зимове шоу вже стало традицією для шанувальників. Що особливого цього року чекатиме на гостей концерту?
Цього року ми вирішили зробити експеримент і розпочати шоу зовсім не так, як багато хто очікує — і навіть не так, як я сам звик внутрішньо. Не хочу розкривати всі сюрпризи й відкривати забагато карт, адже магія живе в моменті. Просто приходьте 13-го — і ви все побачите та почуєте самі.
— На які моменти концерту ви самі очікуєте найбільше?
Найбільше я люблю той момент, коли виходжу на сцену й бачу повний зал моїх шанувальників. Коли ми всі співаємо пісню одним голосом — це завжди дарує мурашки. Цей день зазвичай дуже насичений: велика підготовка, хвилювання, відповідальність. Але коли шоу починається, коли все працює «як годинник», і ми разом з аудиторією з’єднуємося в єдине ціле та створюємо справжній вибух емоцій — це незабутньо. Саме заради таких моментів усе й робиться.
— Про що ви мрієте як артист і як людина в 2026 році?
Як артист і як людина я мрію, перш за все, про те, щоб усе якнайшвидше закінчилося — щоб завершилася війна. Щоб в Україні почалася нова глава життя, у якій більше світла, спокою й можливостей. Щоб знову літали літаки, щоб ми могли вільно подорожувати, творити, будувати нове майбутнє. Хочеться вірити, що 2026 рік принесе нам саме це.
— Що б хотіли сказати собі у наступному грудні?
Я б хотів сказати собі в наступному грудні: «Ти молодець. Ти зробив усе, що запланував на цей рік, і навіть більше. Ти перевершив власні очікування, і все склалося найкращим чином. Рік подарував тобі багато можливостей, несподіваних подарунків долі, нових доріг та незабутніх моментів. І ти гідно пройшов цей шлях».
