IMARIA®CODE — музичний проєкт, у якому авторські тексти, духовні практики та жива музика поєднуються у «вібраційні пісні». Перша з них, «Балада Берегині», народилась у 2017 році. У 2025-му одна пісня переросла в цілий музичний альбом.
- Ви багато років працюєте як духовна майстриня. Як музика увійшла у ваше життя?
Уже одинадцять років я навчаю людей алхімії живого життя. А якщо рахувати з іншої точки відліку — вже двадцять років я рухаюся крізь життя за допомогою Divine Yoga і таким чином підтримую внутрішню чистоту.
Перша пісня, яка переросла в щось більше, ніж просто текст, народилася ще у 2017 році. Це була «Балада Берегині», кліп був знятий в українських Карпатах у 2024. Премʼєра відбулась у 2025, і сьогодні ця пісня прикрашає українську культуру та сучасну українську музику.
- Коли ви відчули, що одна пісня перетворюється на новий творчий шлях?
Я теж людина. Я теж перебуваю в русі. Я не лише хілер для інших, а й свідомість, яка постійно зростає. Тоді сталася внутрішня активація: я почала писати тексти, які звучать не як гасло чи балада, а саме як пісні. Так народилася не лише ідея, а й шлях — і музичний альбом IMARIA®CODE побачив світ.
- Ви говорите, що ніколи не претендували на роль артистки. Чи були сумніви, коли вирішили проявити себе ще й як авторку та виконавицю?
Чи були сумніви щодо того, щоб проявити таку творчість? Скоріше ні, ніж так. Сумнівів як таких не було — були побутові, матеріальні й життєві перешкоди. У такі моменти легко зупинитись, побачити в перешкоді знак, що робити цього не варто.
Але для мене цей процес радше окрилив. Підтримка людей потім довела, що такий контент справді потрібний — і що зовнішніх перешкод, які могли б цей шлях зупинити, насправді немає.
Я не популярна співачка і ніколи не претендувала на роль артистки. Але творчість, яка зцілює, — один з інструментів моєї роботи з жінкою як душею, як центральною клітиною структури сім’ї.
- Ви називаєте IMARIA®CODE духовною музикою та «вібраційними піснями». Що ви вкладаєте в ці поняття?
IMARIA®CODE зараз проявляється насамперед через пісні — для мене це новий, ще незвичний, але дуже цінний процес. Це духовна музика, хоча я свідомо не прив’язую її до якоїсь конкретної релігійної традиції.
Для мене пісня — це не лише текст і мелодія. IMARIA®CODE передусім транслює стани. Я називаю їх вібраційними піснями, тому що людина входить у певний резонанс із музикою — і цей стан може змінювати її настрій, думки, а відтак і поведінку.
Це принципово жива музика — я не залучаю до її створення цифрових помічників. У моєму баченні йдеться про свого роду «магнітне поле»: слухачі описують, що відчувають вплив цих пісень навіть тілом, — і саме ці відгуки й переконують мене продовжувати.
- Для кого ця музика? Чому, говорячи про жінку, ви виходите на ширшу тему сім’ї та роду?
Може здаватися, що ці пісні — про жінку і для жінок. Певною мірою так. Але жіноча тема тут лише інструмент: насправді я торкаюся ядра сім’ї і, ширше, структури роду. Тому місія IMARIA®CODE — це зцілення простору роду.
Це визначає й аудиторію: не стать, вік чи професія, а цінність родинності. Ця музика — для людей, які відчувають, що життя потребує усвідомленості й дії, спрямованої на збереження того, що важливо.
- Ви говорите: «Неможливо знайти те, що ніколи не губилося». Що для вас означає — не шукати себе, а почути себе?
Мистецтво завжди було інструментом пробудження — не тому, що дає готові відповіді, а тому що допомагає людині відчути в собі правильні запитання. Саме цього я навчаю жінок: почути себе.
Гра в пошуки себе безперспективна. Неможливо знайти те, що ніколи не губилося. Ми не загубилися — просто часто буваємо не почуті й не прийняті. Передусім самими собою. Моя творчість про те, щоб жінка почала себе чути, а не продовжувала шукати себе, віддаляючись від того, що ніколи нікуди не зникало.
- У вашому житті поруч існують духовні практики, творчість, робота, цілком матеріальні проєкти. Як усе це поєднується для вас?
Своїм прикладом я намагаюсь показати: духовне й матеріальне ніколи не були розділені — це єдиний простір. Той, хто досі сприймає їх як протилежні береги, на мою думку, втрачає час.
Я називаю цей підхід життєвістю. Для мене духовне не існує окремо від фізичного життя. Ми приходимо в матеріальний світ саме для того, щоб проживати, творити, змінювати. Одне без іншого не існує.
Усі мої проєкти й напрями — частини цієї єдиної архітектури. Музика в ній не претендує на автономність, вона просто дає легший, тілесний вхід у ті самі теми, якими я займаюсь роками.
- Що сьогодні, під час війни, ви бачите одним із головних внутрішніх викликів для українців?
Наша країна проходить через епохальний, невідворотний етап нашої спільної історії. У такі періоди легко скотитися в популізм і езотеричну мову «обраності». Я намагаюся цього уникати й говорити радше про власне бачення, ніж про доведений факт.
У моєму баченні, українська земля впродовж століть накопичувала інформацію про війни, конфлікти й боротьбу. Я називаю це егрегором війни. Звичайно, я говорю тут не мовою науки, а мовою тієї духовної системи, у якій працюю.
І один із важливих процесів, який нам сьогодні необхідно пройти, — зцілити в собі стосунки з роллю жертви. У психології ці процеси описує відомий трикутник Карпмана — через ролі жертви, рятівника та переслідувача.
Багато років я працюю з людьми допомагаючих професій — психологами, коучами, терапевтами, духовними практиками. І бачу одне спільне завдання, хоч воно й може звучати по-різному: нам необхідно розбудити власну гідність і зцілити гординю.
Саме гординя змушує нас шукати підтвердження власної особливості, вибудовувати формули «над» і «під», доводити свою вищість або переживати власну меншовартість.
Гідність, на відміну від цього, не потребує доказів. І мені здається, що саме вона сьогодні — та мета, яку наше суспільство має підхопити на всіх рівнях: у бізнесі, освіті, культурі, політиці.
- І все ж — що допомагає нам сьогодні триматися і створювати нове, а не лише виживати?
У найскладніші періоди нас підсилюють споріднені люди. Тому, коли постає питання, як триматися і як створювати нову реальність, — шукайте своїх. Не за уявленнями про правильність, а за цінностями.
Ми звикли об’єднуватися проти чогось — перед проблемою чи зовнішнім ворогом. Але важливіше навчитися єднатися ще й заради чогось: заради реальності, у якій ми хочемо бачити майбутнє власних дітей. Не просто впоратись із труднощами, а показати приклад того, як творити нове, а не відтворювати старе. Тому — сміливості. Сміливості творити нове, дати собі право на помилку і перестати намагатися бути ідеальними. Просто проживати себе реальними.
Ірина Заверуха IMARIA – українська майстриня трансформації свідомості, громадська діячка, космоеніопсихолог, вчитель йоги свідомості, провідник та цілитель.