Крістіна Присяжнюк ділиться історіями свого становлення, пошуками натхнення, співпрацею з легендами та тим, як артистка вчиться бути справжньою — на сцені й у житті.
— Крістіно, ви прийшли у музику з родини, де панує мистецтво. Яким був момент, коли ви зрозуміли, що сцена — це саме ваше покликання?
Мабуть, у моєму житті не було одного точного моменту, коли я сказала собі: «Ось тепер я — співачка». Музика зі мною з дитинства. Я змалечку, завдяки батькам, знала багато пісень Івасюка, Яремчука, уявляючи, що співаю їх на сцені. А в родинному альбомі є улюблене фото: мені 5 років, я в українському костюмі, з віночком на голові та зі скакалкою в руці замість мікрофона — співаю пісню Оксани Білозір «Україночка». Я росла серед пісень, репетицій, творчих подій. Але вперше справжнє відчуття сцени прийшло скоріш за все тоді, коли я вже була студенткою і, співаючи на різних заходах, побачила, як люди реагують — як в їхніх очах з’являється світло від моїх пісень, а голос торкається душі. Тоді я зрозуміла, що сцена — це не просто професія. Це покликання служити музиці й людям одночасно.
— Як ви шукаєте натхнення для своїх пісень — це життєві історії, власні переживання чи творчі експерименти?
Зазвичай натхнення приходить із власних переживань і особистих історій — того, що я проживаю, відчуваю, бачу навколо себе. Але інколи мене торкаються й історії інших людей, їхні стосунки, емоції — і вони теж знаходять відгук у моїх піснях. А якщо говорити про патріотичні композиції, які також є у моєму репертуарі, — там особлива енергія. У них — вся моя любов до нашої країни, до людей, до кожної частинки нашої землі. Це те, що неможливо вигадати, це все, що живе всередині.
— У ваших композиціях відчутна щирість і ліризм. Як вам вдається поєднати сучасне звучання з українською душею?
Для мене українська душа — це не щось окреме від музики. Коли пишу або виконую пісню, я спираюсь на те, що живе в серці, а вже сучасне звучання — це лише форма, яка допомагає передати ці емоції. Ну і, звісно, робота саундпродюсера, який допомагає в тому, щоб пісня звучала якісно, красиво, актуально. Та для мене головне — залишатися справжньою, бути собою.
— Хто або що є вашим головним творчим орієнтиром сьогодні?
Головний орієнтир для мене — це ті, хто слухає й відчуває разом зі мною, моя аудиторія. А вона зростає, і я безмежно вдячна за це. І ті люди, які розділяють мої творчі й життєві орієнтири, допомагають мені знаходити правильний напрямок на творчому шляху.
— Ви співпрацювали з Євгеном Хмарою над піснею «Так мовчиш» на вірш Ліни Костенко. Як народилась ця ідея і що для вас означає цей проєкт?
Доторкнутись до легенди — я так називаю цей проєкт. Я мріяла про це. Коли в мене народилась музика на вірш Ліни Костенко «Так мовчиш, що заслухатись можна», виступили сльози, адже її поезія розбурхує мою душу ще зі шкільних років. І тут надважливим для мене було зробити так, щоб зазвучала справжня музика: краса мелодії, гармонії, живі інструменти. І ми вирішили звернутись до Євгена Хмари та запропонувати, щоб саме він зіграв партію рояля в цій композиції, що стало справжньою перлиною. Гра Євгена зачаровує з перших нот. Я дуже вдячна йому за те, що він одразу погодився на цю колаборацію, зокрема й на зйомку кліпу, який підкреслив всю красу, драматизм і чуттєвість поезії Ліни Василівни Костенко.
Також емоційності додав струнний секстет Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка під керівництвом Богдана Ткачука. Я вдячна кожному, хто був дотичний до цієї історії.
— Кожна ваша робота має емоційне послання. Яку пісню ви вважаєте найбільш особистою?
Мені насправді дуже важко виокремити одну пісню. Кожна з них для мене особиста, у кожній є частинка мого серця, душі. Я щиро люблю кожну свою роботу. Але якщо говорити про щось справді особисте та особливе, то хотілось би виділити цілий мініальбом — «Колискові». Я вважаю його своїм великим творчим набутком, тому що там — справжня любов. Найсвятіша, материнська. У цих піснях — безмежні непідробні почуття і весь той трепет, який може відчувати мама до своєї дитини.
— У ваших відео багато символізму — квіти, світло, українські мотиви. Наскільки важливою для вас є візуальна сторона музики?
Цей аспект є для мене дуже важливим, бо музика — це не лише звук, це світ, який хочеться передати. Квіти, світло, українські мотиви — це те, що допомагає розповісти історію ще глибше. Інколи один погляд у кадрі може передати те, що складно заспівати.
Один кадр може сказати більше, ніж слова. Завжди стараюсь придумувати цікаві ідеї та образи для кліпів. Інколи, можливо, не все вдається, як хочеться, бо багато залежить від можливостей. Але я дуже дбайливо ставлюся до кожної деталі у своїх відео.
— Цього року ви вирушаєте у свій перший сольний тур Україною. Які емоції зараз переважають — хвилювання, натхнення, відповідальність?
Знаєте, це, напевно, момент, коли в мені живуть одразу всі емоції. Є хвилювання — бо це мій перший сольний тур, хочеться зробити кожну зустріч особливою. Є величезне натхнення — бо моя музика буде почутою ще більшою кількістю людей. І, звісно, велика відповідальність перед собою, перед командою і перед усіма, хто приходить на концерти. Але найсильніше відчуття зараз — це вдячність. Дякую Богу, ЗСУ, своїй команді за те, що я взагалі маю таку можливість.
— Що ви хочете донести слухачам цим туром? Це буде історія про вас чи про Україну в музиці?
Я хочу познайомити зі своєю творчістю тих, хто ніколи не чув про неї, а ті, хто вже чув, сподіваюсь, що відкриють для себе нові грані співачки та авторки пісень Крістіни Присяжнюк. І, звісно, вкотре хочу донести людям те, що музика лікує та об’єднує. Це буде історія і про мене, і про Україну, і про кожного з нас.
— Яким буде ваш концерт — камерним, душевним чи драйвовим шоу?
Саме таким, як ви зазначили. Концерт буде різним — і камерним, і душевним, і драйвовим. Хочеться, щоб кожен відчув і тепло, і емоції, і енергію музики.
— Є міста, виступ у яких для вас має особливе значення?
Кожне місто має значення. Із заявлених зараз мені знайомий тільки Львів, в інших містах я не бувала. Від цього теж є приємне хвилювання. Адже всюди своя енергія, атмосфера, люди…
— Як ви відновлюєтесь після виступів чи напружених зйомок?
Тепла ванна, сон, дуже люблю масаж — це для мене найкраще фізичне відновлення. І маленький час для себе — коли можу видихнути, відчути тишу й побути наодинці зі своїми думками.
— Що для вас щастя у звичайному дні?
Це коли ти прокидаєшся, знаєш, що твої рідні й близькі живі, здорові. Обійми моїх дітей, спокій дому, підтримка рідних. Ми всі сьогодні навчились цінувати щастя в дрібницях і дякувати за кожен прожитий день.
— Які три речі завжди поруч із вами у дорозі чи на гастролях?
Телефон — але іноді мені хочеться його просто розбити, викинути… дуже багато часу він займає. Та як би це не було прикро, так диктують нам теперішні реалії, і ми всі стали залежні від гаджетів, адже там частина нашого життя, буденності, роботи, способу спілкування… Книга — не факт, звісно, що я її встигну почитати, але з собою беру. Маленька іконка моєї небесної покровительки.
— Як змінилася ви як людина за останні кілька років — від перших пісень до теперішнього турне?
Найбільше я змінилася внутрішньо. Я стала сміливішою й набагато сильнішою. Музика і шлях від перших пісень донині навчили мене довіряти собі, слухати своє серце й не боятися бути справжньою. Я вже не женуся за ідеальністю, трендами — я хочу бути чесною перед собою і людьми, які слухають мою музику.
