9 березня виповнюється 212-та річниця від дня народження легендарного поета, живописця, громадського діяча і мислителя Тараса Шевченка. Він прожив лише 47 років, але створив величезну спадщину: понад 240 творів, серед яких - поеми, повісті, філософська та політична лірика. А найвідомішою збіркою творів Шевченка став «Кобзар», на основі якої виникла сучасна українська література.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії багато сучасників сприйняли слова поета як пророчі. Він попереджав про постійні загрози нападу з боку країни-окупантки та закликав українців до боротьби. Видання Viva! зібрало найпопулярніші послання Кобзаря, які гідні вашої уваги.
1. «Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами».
Тарас Григорович ще у 1838 році попереджав українців триматися осторонь росіян через їхню підлість та жорстокість. Тоді поет висвітлив це на прикладі російського офіцера, в якого закохалася молода селянка Катерина. Чоловік покинув її вагітною і пішов на війну.
Коли росіянин разом зі своїм полком проходив через її село, то відштовхнув дівчину та вдав, що вперше її бачить. В образі «москаля» Шевченко втілив весь російський народ: цинічний, байдужий та підкорений царю. Тому й поет писав про росіян як про чужий для українців народ, якого варто остерігатися.
2. «Великая туга осіла мою душу. Чую, а іноді і читаю: ляхи дрюкують, чехи, серби, болгаре, чорногори, москалі – всі дрюкують, а в нас анітелень, неначе всім заціпило. Чого се ви так, братія моя? Може, злякались нашествія іноплеменних журналістів? Не бійтесь, собака лає, а вітер несе. Вони кричать, чом ми по-московській не пишемо? А чом москалі самі нічого не пишуть по-своєму, а тілько переводять, та й то чорт зна по якому. Натовкмачать якихсь індивідуалізмів тощо, так що аж язик отерпне, поки вимовиш. Кричать о братстві, а гризуться, мов скажені собаки. Кричать о единой славянской литературе, а не хотять і заглянуть, що робиться у слов’ян! За що ж боролись ми з ляхами?».
Це передмова до другого і невиданого видання «Кобзаря» 1847 року. У ній поет описує, що слов'янські народи, зокрема поляки, чехи, болгари, пишуть книги своїми мовами та розвивають власні культури, тоді як українці бояться писати рідною. Відповідаючи на питання, чому українці не пишуть російською, Шевченко відповідає, що нам немає чого запозичувати в літературі окупантів.
Тарас Григорович зазначив, що російська література переповнена перекладеними творами та індивідуалізмами, від яких «язик отерпне». Водночас Шевченко згадав так зване «братерство», про яке постійно говорять росіяни.
Кобзар підкреслив, що росіяни «гризуться, мов скажені собаки», адже вони протягом історії нападали на українські землі та знищували людей. Тож поет нагадав українцям про те, як важливо розвивати власну мову, культуру та популяризувати її з гордістю та сміливо.
3. «Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!».
Слова із поеми Шевченка «Кавказ» 1845 року стали пророчими для українців у 21 столітті. Тоді Тарас Григорович присвятив твір графу Якову де Бальмену, який загинув на Кавказькій війні. Він створив антиімперський маніфест, в якому засудив війну Російської імперії проти жителів гір Кавказу. Водночас він закликав боротися з ворогами що є сили, відстоюючи власну гідність, свободу та незалежність.
Шевченко наголосив, що Бог допоможе чинити опір загарбникам, оскільки він на боці світла і правди, тому боятися нічого. Центральним образом поеми стає образ Прометея, якому орел постійно клює печінку, але вона відновлюється. Він символізує дух людини, яку неможливо скорити.
У 2013 році поему «Кавказ» цитував Сергій Нігоян, який згодом став першим загиблим на Майдані під час Революції Гідності. А зараз ці слова є девізом опору українців у війні з окупантами.
4. «Сини мої! орли мої!
Летіть в Україну, —
Хоч і лихо зустрінеться,
Так не на чужині.
Там найдеться душа щира,
Не дасть погибати,
А тут... а тут... тяжко, діти!».
Тарас Григорович у поемі «Гайдамаки» передбачав, що багато українців будуть мешкати поза межами батьківщини. Згодом так і сталося – криза в країні, відсутність роботи та скрутне фінансове становище змушувало тисячі українців шукати кращої долі за кордоном.
А повномасштабна війна Росії проти України лише погіршила становище – багато громадян покинули країну через втрату житла і роботи, небезпеку повітряних обстрілів окупантами та загрозу окупації регіонів.
Поет втілив почуття туги за батьківщиною, коли жив у Санкт-Петербурзі. Так Шевченко зауважив, що де б ти не поїхав, ніщо не замінить тобі рідного дому. Тому у цьому посланні можна побачити заклик українців повертатися додому, оскільки саме на своїй землі можна відчувати себе максимально щасливо та гармонійно.
5. «І на оновленій землі врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі».
Ці рядки стали закінченням вірша «І Архімед, і Галілей...», в якому йшлося про видатних науковців як про «апостолів правди і науки». Шевченко описував Архімеда і Галілея проповідниками істини й справедливості, на відміну від царів і ченців, яких, на думку поета, цікавило задоволення власних потреб.
У вірші Тарас Григорович висловив свою мрію – повне очищення України від окупантів та внутрішніх ворогів, які наживаються на своїх. В образі «оновленої землі» поет втілив суспільство, позбавлене рабської психології. А син і матір стали символом щасливого і гармонійного життя на батьківщині, коли немає страху, чого чекати завтра.
Для Шевченка, як і для всіх українців, є безапеляційним право бути господарем на власній землі. Тож він бажає співгромадянам бути творцями свого світлого майбутнього та не боятися відстоювати себе.
6. «Учися, серденько, колись.
З нас будуть люде».
Рядки з вірша «Доля» стали зверненням Шевченка не лише до самого себе, але й до всіх українців. Поет розумів: аби вийти з кріпацтва і складного фінансового становища, треба багато вчитися. У часи, коли жив Тарас Григорович, кріпаків не сприймали за людей, тільки як річ, майно. Тому вислів «будуть люде» означав вихід з підневільного стану й здобуття поваги.
Так Шевченко закликав нащадків до самовдосконалення та отримання нових знань, щоб не дати себе обманути. Обізнаний - дорівнює озброєний, а значить такою людиною складно маніпулювати та нав’язувати думки. Поет вірив у потенціал українців і вірив, що ми станемо нацією, яка процвітає та розвивається.
Шевченко передбачив, що Росія ще нападе на українські землі та намагатиметься підкорити народ, але безрезультатно. Тож він неодноразово закликав українців до боротьби за свободу, адже тільки будучи незалежним, можна творити власну долю та не підкорюватися чужим правилам. Історія довела, що Кобзар був великим пророком, який відчував свій народ і вселяв у нього віру, силу та незламність.
Фото: ukrainian-nation.org.ua, «Вікіпедія», Quizlet, prosvit.in.ua, портрет Тараса Шевченка у виконанні Марії Нелеп
Відео: «5 канал»
