Співачка KOLA — про перше кохання, стосунки з мамою і розставання з нареченим

Нова пісня KOLA народилася на тлі розлуки з екснареченим, який пішов захищати Україну від російських окупантів. Наразі вони вже не пара.

«Я скоріше не надихалась, а відпускала біль. Я писала пісню в той момент, коли Антон тільки пішов в ЗСУ. Мені було дуже складно і усвідомити це і прийняти, тому пісня народилась дуже швидко, бо в ній всі мої думки, — розповіла KOLA. — Хочу, щоб всі жінки дочекались наших героїв, щоб вони відчували нашу жіночу підтримку, силу, віру та любов завжди».

Про найяскравіший спогад дитинства

Моє дитинство було щасливим. Я займалась вокалом, балетом, фортепіано, ходила на хор, вчила англійську та ходила до школи. Моя школа була підлаштована під балетну, тому у класі було лише три хлопця. Боротьба була за них шалена, і ось я пам’ятаю, що ми вже просто задовбали одного хлопця з цих трьох і змушували його відповісти, хто все ж таки йому подобається з дівчат. Кожна з нас, кому він подобався, написала своє ім’я на аркуші та згорнула його, він мав, не дивлячись, обрати один з аркушів — це б і означало, кого він любить. Він обрав не мене. Пам’ятаю, як я мовчки пішла додому, зайшла до своєї кімнати, лягла на ліжко та почала плакати. Мені тоді було 9 років. Потім я мовчки ходила по хаті, поки мама не підійшла та не спитала: «Настуня, що сталося?». А я — до її грудей та плачу страшенно і кажу крізь сльози: «Він любить Діану». Ось таке воно, перше кохання. Але потім наші з ним батьки стали друзями, і ми бачились дуже часто. Вже тоді я зрозуміла, що дуже йому подобаюсь, ми дружили і мене гріла ця дружба. Не знаю, чому саме цей спогад, але як є.

KOLA (Анастасія Прудіус) у дитинстві

Про свої стосунки з мамою

Мама — це моя найкраща подруга. Вона завжди поважала мою думку, завжди підтримувала, і чим старшою я ставала, тим більше вона прислухалась до мене, до моїх порад. Я мамі завжди розвповідаю все як є, завжди! Вважаю, що мені дуже з цим пощастило, незважаючи на велику різницю у віці, бо моїй мамі 63 роки, я не відчуваю цього, вона дуже молода, і в мене враження, що це моя старша сестра, подруга, ну і, звісно, улюблена мама.

Про переломні моменти

Мій переломний момент — це усвідомлення, що за тебе в цьому житті ніхто нічого не зробить, що ти маєш робити і хотіти сам. Чим більше ти робиш, хочеш, мрієш — тим краще для тебе, бо таким чином ти стаєш щасливим, ти постійно у русі. Я вчуся сьогодні не очікувати нічого. Не чекати ні на кого та ні на що, я вчуся просто жити сьогодні, робити те, що можу та робити це не тому, що треба, а тому, що я справді хочу.

Що далі?

Мої плани — продовжувати вчитись писати пісні, я обожнюю це робити. Хочу допомагати Україні, хочу їздити та виступати на благодійних концертах, збирати кошти для наших ЗСУ. Я дуже вірю в нас, в нашу перемогу і хочу підтримувати всіх нас, як можу. Радію, що сьогодні українську музику слухають, це дуже важливо. Хочу, щоб моя музика допомагала.