Олександр Педан: Діти на фізкультурі не помирають!

2 роки з командою свого спортивного руху JuniorZ ми боремося із застарілою системою фізкультури у школах. З козлами, колодами і канатами. Ми «прокачуємо» вчителів на семінарах і вчимо їх нових, цікавих, легких і сучасних видів спорту. Ми проводимо фестивалі для дітей, де вони проходять квест з цих видів спорту, веселяться і отримують подарунки. Ось така фіз-ра їм в кайф. Але це тільки початок нашого довгого і нелегкого шляху.

19 міст
Більше 2200 вчителів
Майже 11 000 дітей

Міфи про фізкультуру

Міф перший «Фізкультура – це дуже небезпечно! На фізкультурі вмирають!». І, найгірше, що ці нісенітниці поширюють ЗМІ. Так, були поодинокі випадки, прецеденти, але це людський фактор. Діти, граючись на вулиці, також можуть травмуватись, послизнутись взимку тощо. Загалом заняття спортом інколи призводять до певних травм, але це може статися будь-де. Повірте, відмовитися від того, щоб діти займалися та гралися — ось це дуже погано. Найгірше, що може статися, це якщо діти перестануть ходити на фізкультуру. Ось тоді починаються проблеми зі здоров’ям, які дадуть про себе знати не зараз, але 10 через років.
Міф другий «Довідка за 100 гривень – батькам спокій». Батьки, наслухавшись маніпуляцій у мас-медіа, починають не просто розповідати дітям, що фізкультура — зло. Вони починають їм купувати липові довідки для звільнення з цього уроку. Усі знають, що це можна зробити за 50-200 гривень, в залежності від розміру міста, в якому ти живеш. Але це, по перше, порушення закону – і зі сторони батьків, і з боку лікарів, які видають такі документи. По друге, довідка (навіть справжня) не звільняє дитину з фізкультури. Дитина має бути у формі і займатися легкими, дозволеними у її стані іграми. Дбайте про здоров’я дітей, а не про свій спокій.
Міф третій «Вчителі фізкультури нічого не хочуть робити на уроках». Ми об’їздили 19 міст, спілкувалися з більше, ніж 2200 фізруками. Вони не байдужі! Просто вчителі працюють за мізерні кошти і, здебільшого, на ентузіазмі. Але половина, а то й 70 відсотків люблять спорт, люблять дітей і хочуть їх залучити на фізкультуру. Вони просто не знають, як це робити. У вчителів фізкультури методички ще з Радянського Союзу майже не змінювалися, тобто немає де черпати натхнення і інформацію. Плюс, звісно, не вистачає інвентарю, не вистачає спортзалів. Відтак ми хоча не можемо підняти зарплатню, не можемо зробити ремонт у школі, але ми даємо їм можливість привернути увагу дітей і повернути їх на фізру. І вчителі радо хапаються за цю «паличку-виручалочку»!
Міф четвертий «Діти не хочуть займатися спортом, їм потрібні лише гаджети». Це теж неправда. У листопаді з допомогою партнерів – освітнього порталу «Всеосвіта» опитали більше трьох тисяч школярів. 97% з них сказали, що залюбки будуть ходити на фізкультуру, якщо зможуть обирати для себе цікаві види спорту. Нічого не змінилося. Діти, окрім спілкування в інтернеті, хочуть і прагнуть живого спілкування, у них повно енергії і її потрібно кудись викидати. Просто змінилася ментальність, вони інші. Діти не будуть робити те, що їм нецікаво. Вони вже знають, що навіть дитина має право обирати. І це ми пропонуємо вчителям: вводити нові цікаві види спорту, щоб діти обирали. Сьогодні грали в один, завтра – в інший.

Що насправді зло? Нормативи!

Проблема у застарілій системі, з якою ми боремося. У нормативах. Згадайте себе, чи хтось з вас любив здавати нормативи у школі? Це найбільше відлякує дітей. Вони не професійні спортсмени, які ходять на тренування і потім прагнуть досягнення результату. Діти нікому нічим не зобов’язані. Водночас вони розвиваються по-різному Особливо в період пубертату. Хтось після літа витягнувся на голову, а хтось залишився того самого зросту. І виходить, що ті, хто виріс, пробіжать швидше, бо в них ширші кроки, швидше м’язи розвиваються. Хлопчики і дівчатка розвиваються по-різному, це ж зрозуміло. Але це майже не враховувано, нормативи однакові для всіх. Я сам не люблю підтягуватися. Спорт я люблю, а підтягуватися — ні, тому здачу цього нормативу у школі досі згадую з негативом.

Ми зараз не можемо відмінити нормативи, хоча працюємо над цим і хочемо зробити повноцінну реформу. Але поки що можемо хоча б дітей підготувати до цих нормативів. Якщо вони будуть активно бігати, граючись на фізкультурі у флорбол, корфбол, фризбі чи займатися чирлідингом, у результаті здадуть той човниковий біг тощо. Головне, щоб школярі були активні й рухливі.

Не здав нормативи? Привіт, булінг!

Булінг часто виникає на фізкультурі через те, що хлопчики, які сильніші за решту, складають нормативи “на відмінно”, а хлопчики, які через рік витягнуться, пасуть задніх. І це провокує те, що сильніші починають булити слабших. Навіть розглядаючи ситуацію з футболом. Якщо в класі два хлопчики займаються в секції з футболу, то урок фізкультури відбувається для них. Вони удвох обіграють весь клас і решті нецікаво, можливо й їх засміють. Вводячи нові види спорту, ми пропонуємо дати рівні можливості усім. Наприклад, петанк. Ним можна займатися дітям, у яких реальні довідки. І якщо такий хлопчик чи дівчинка стане чемпіоном школи чи міста з петанку, а це можливо для дитини з будь-якою вагою та фізичними можливостями, то вона стане героєм. Також у більшість наших видів спорту можуть змагатися і хлопці, і дівчата. Тобто врахована і гендерна складова.

Рекомендації Олександра Педана батькам

Не сублімувати на дітях. Не класти на їхні плечі того, чого батьки самі не змогли зробити в дитинстві. Наприклад, батько не став футболістом і змушує дитину стати Шевченком, хоч може син хоче займатися чимось іншим. З іншого боку, є батьки, які в дитинстві не займалися спортом і вважають, що виросли нормальними, тож дитині теж необов’язково. Пам’ятайте – дитина дуже багато часу проводить сидячи за партою в школі. Потім сидить за уроками вдома, далі – з гаджетом у руках. Де в цей час є рухлива активність? У нашому дитинстві ми весь вільний час проводили на вулиці: бігали, грали у хованки, “колдуна”, “пекаря”, “зірниці”, били в м’яча тощо. Зараз діти менше гуляють та рухаються, тож нехай робитимуть це хоча б на фізкультурі.
Підбадьорюйте дітей займатися спортом та ходити на фізру. Можете прийти у школу, по дружньому запитати вчителя фізкультури, що нового він увів. А для того, щоб ви були з ним на рівних, то ще й пропонувати свою допомогу. Це є нормальною практикою у світі, коли проходять шкільні змагання, батьки ставлять будку або з кошиком збирають гроші, наприклад, на нову форму для команди. Це круто – допомогти насамперед своїм дітям.
Проводьте час з дітьми активно. Усі наші види спорту можуть бути вашими спільними хобі. У мене в багажнику лежить диск фризбі, петанк, ключки для флорболу. Відтак, коли виїжджаємо сім’єю на природу, можемо спокійно покидати диски, погратися в петанк тощо. Таке спільне спортивне захоплення — зараз тренд у світі. Тож будьмо у тренді та виховуймо здорових активних дітей!

Довідка

JuniorZ – проект Олександра Педана з розвитку спорту серед школярів. Проект реалізується за підтримки Міністерства освіти та науки України (меморандум МОН від 27.12.2018), Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України, НДУ «Інститут модернізації змісту освіти», Спортивного комітету України, численних національних федерацій з різних видів спорту. 2.12.2019 року рух отримав підтримку Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) – було підписано Меморандум про взаєморозуміння.

Пропагуємо такі види спорту: чирлідинг, петанк, хортинг, флорбол, бадмінтон, корфбол, реґбі, сумо та фризбі. Проводимо тренінги для вчителів фізкультури, директорів шкіл та батьків-активістів, фестивалі для школярів та інші заходи, які спрямовані на впровадження новітніх варіативних модулів і видів спорту до програми фізичного виховання школярів, формування у молоді здорового способу життя та заохочення до занять спортом.

За 2 роки роботи команда руху об’їхала 19 міст України, де провела семінари для більше, ніж 2200 вчителів та фестивалі для майже 11 000 дітей. Завдяки співпраці із міськими радами та партнерами руху було закуплено спортивного спорядження більше, ніж на 600 000 гривень.