Продюсерка Альона Тимошенко розповідає, як народилася ідея стрічки, чому зйомки відбувалися саме в Харкові та як створювалося кіно про покоління, яке живе тут і зараз — попри війну.
Про ідею і народження проєкту
Де і коли вам спало на думку зняти фільм саме про харківських молодь і перегони? Що стало першим поштовхом?
Ідея народилася з відчуття, а не з одного конкретного моменту. Ми всі живемо у стані, коли війна стала фоном, але життя не зупинилося. Я багато спостерігала за молоддю – як вони продовжують жити, ризикувати, закохуватися. І в якийсь момент стало зрозуміло, що історія про покоління, яке не чекає «після війни», щоб почати жити, сьогодні звучить особливо гостро. Перегони стали метафорою цього стану – швидкість, ризик, відчуття свободи.
Чому Харків? Це був принциповий вибір – зняти фільм саме в прифронтовому місті, а не десь у безпечнішому місці?
Так, це був принциповий вибір. Харків – це місто з характером. Воно живе під постійним тиском, але не зупиняється. Ми не хотіли створювати умовну безпечну реальність. Нам було важливо працювати з правдою – і саме тому Харків став частиною цієї історії.
Про покоління і сенс
«Ми вже четвертий рік у війні. Але життя не поставиш на паузу» – ви казали це про своїх героїв. Що це означає особисто для вас?
Це про реальність, у якій ми всі живемо. Ми не можемо поставити життя на паузу і чекати кращого моменту. Це означає жити, приймати рішення, брати на себе відповідальність – навіть коли складно і страшно.
Що відрізняє ваших героїв від того, як зазвичай зображують «молодь під час війни» в українському кіно?
Ми не намагалися зробити їх героями або символами. Ми хотіли показати людей. Вони помиляються, ризикують, іноді діють імпульсивно – але саме це робить їх живими і близькими.
Про виробництво і ризики
Як технічно виглядали зйомки реальних перегонів з каскадерами в підземному паркінгу – що було найскладнішим?
Це один із найскладніших етапів виробництва. Підземний паркінг – це обмежений простір, де будь-яка помилка може мати серйозні наслідки. Ми працювали з каскадерами, прораховували кожен рух, кожну траєкторію. Підготовка займала значно більше часу, ніж самі зйомки.
Як команда приймала рішення про безпеку? Були моменти, коли хотілося все зупинити?
Безпека була пріоритетом з самого початку. У нас були чіткі протоколи і технічний контроль на кожному етапі. Були моменти, коли ми змінювали рішення або зупиняли процес, очікуючи відбою повітряної тривоги — і це вже нормальна частина виробництва в наш час.
Де знайшли молодих акторів – Едуарда Полякова, Івана Довженка, Іоланту Богдюн?
Ми шукали не просто акторів, а людей з енергією і характером. Це був довгий кастинг. Нам було важливо знайти тих, хто природно відчуває цей ритм – без зайвої штучності. І саме тому ці актори виглядають так органічно.
Про українське кіно і ринок
«На Драйві» – перший український пригодницький екшн про автоперегони. Чому цей жанр в нас досі не існував, і що вам довелося «придумувати з нуля»?
Раніше в Україні не було достатньо ресурсів і досвіду для такого жанру. Багато рішень довелося формувати в процесі – від технічних підходів до роботи з динамікою сцен.
Що для вас було головним у створенні цього фільму?
Ми не ставили за мету «новий рівень». Ми хотіли зробити якісне, сучасне кіно, яке відповідає ритму і відчуттю сьогоднішнього глядача.
Наскільки реально сьогодні в Україні робити комерційне жанрове кіно, орієнтоване на молодь?
Дуже реально. Ми це зробили. Хоча, це і був виклик. Потрібно говорити з аудиторією чесно і сучасною мовою. Якщо є відчуття правди – глядач це приймає.
Як виникла ідея запросити MONATIK і інтегрувати його саундтреки?
Музика була важливою частиною з самого початку. Ми шукали звучання, яке відповідає ритму фільму. MONATIK органічно вписався – його музика підсилює емоцію і динаміку історії.
Як змінилося ваше розуміння ролі продюсера після цього проєкту? Які наступні проєкти плануєте?
Цей проєкт ще раз підтвердив, що продюсер — це постійний баланс між творчістю і відповідальністю. Ти маєш тримати процес і водночас давати команді свободу. Далі ми плануємо розвивати жанрове кіно і працювати з історіями, які мають широкий глядацький відгук, водночас несуть в собі сенс.
