За 25 років на паркеті Лукаш Світальський неодноразово доказував свій статус переможця. Справжнім проривом у його кар'єрі став творчий тандем із Наталією Світальською. 2023 рік виявився для пари піковим: вони очолили не лише внутрішній рейтинг Німеччини, а й зафіксували за собою першу сходинку у світовому рейтингу Ballroom World Rising Stars. Того ж року на престижному German Open Championships дует став найсильнішим серед німецьких пар, залишивши позаду більшість зі 119 дуетів-конкурентів із 26 країн.
German Open Championships заснований ще у 1987 році, щороку збирає в стінах історичної Liederhalle тисячі танцівників і глядачів з усіх континентів. Для багатьох спортсменів GOC є точкою відліку міжнародної кар’єри та неформальним еталоном рівня у світовій танцювальній спільноті.
Серед знакових майданчиків, де виступав Лукаш Світальський, — також danceComp у Вупперталі. Турнір, що з 2004 року проходить в історичній ратуші міста, входить до офіційного календаря World DanceSport Federation і вважається одним із ключових європейських фестивалів спортивного танцю. Саме тут з року в рік зустрічаються провідні пари з десятків країн, а конкуренція нерідко не поступається світовим чемпіонатам.
Ще одна важлива точка на карті — Holland Masters у Роттердамі. Турнір проходить у Topsportcentrum — національному спортивному центрі Нідерландів — і вже кілька десятиліть залишається одним із головних стартів західноєвропейського танцювального сезону, участь у якому традиційно беруть пари найвищого міжнародного рівня.
Географія виступів Світальського не обмежується Європою. В Азії він виходив на паркет Asian DanceSport Festival у китайському Вусі — одному з наймасштабніших танцювальних форумів регіону. Фестиваль включає змагання найвищих міжнародних рангів у системі WDSF, зокрема турніри рівня Grand Slam, і збирає елітні пари з Європи, Азії та Америки.
До цього списку додається й Austrian Pyramid Cup у Везендорфі — турнір із багаторічною історією, що проходить у знаковому Eventhotel Pyramide неподалік Відня. Протягом понад двох десятиліть ці змагання залишаються стабільною частиною міжнародного календаря та приваблюють учасників з усього континенту.
— Пане Лукаше, 25 років на паркеті. Чи не з’явилося відчуття рутини?
Знаєте, навпаки. Танцювальний зал з часом став для мене місцем такої собі «паркетної тиші», де ти відсікаєш усе зайве. Тут не йде мова про натхнення, це вже щоденна робота з мікродеталями — від механіки стопи до взаємодії в парі на рівні подиху. Коли ти починаєш відчувати музику не вухами, а м’язами, рутина зникає. Залишається лише чистий азарт перед кожним виходом на сцену.
— Ваші виступи охоплюють весь світ. Чи відчуваєте ви різницю в тому, як публіка «читає» ваш танець?
О, це зовсім різні світи. Європейський глядач — це справжній аналітик. Він дивиться на твій таймінг, на чистоту позицій, на інтелектуальну складову танцю. В Азії ж панує зовсім інша енергетика: там чекають на емоційний масштаб, на візуальний вибух. Тому доводиться бути універсальним солдатом — тримати жорсткий технічний каркас, але наповнювати його зрозумілою всюди драмою.
— Що для вас є найважчим у професійному плані?
Напевно, зберігати власну художню логіку під тиском постійних переїздів та зміни суддівських панелей. Легко піддатися трендам, але важко гнути свою лінію. Рятує лише тотальна чесність у парі: ми не просто виконуємо схему, ми вибудовуємо внутрішній діалог, який глядач зчитує як цілісну історію.
— Який план на майбутнє? Де межа вашого розвитку?
У мистецтві немає фінішу. Для мене важливо вивести «стандарт» за межі суто спортивних критеріїв. Це має бути високе сценічне мистецтво, де є місце і для внутрішньої дисципліни, і для абсолютної свободи руху.
