Гендерні стереотипи: Олена Фроляк розвінчала 5 стереотипів про жінок

«Як і кожна людина, у своєму житті і в професії, я стикалася зі стереотипами. — розповідає Олена Фроляк. — Я родом з маленького містечка Косів на Івано-Франківщині. Там всі один одного знають, всі, як одна велика сім’я. Там найчастіше я стикалася зі стереотипом щодо жіноцтва — потрібно вчасно створити сім’ю, народити дітей. А от у професії я не зустрічалася зі стереотипом, що журналістика — більш «чоловіча» робота. Так, праця телевізійного журналіста дуже виснажлива, вимагає інтелектуальних, фізичних і моральних сил. Бувають важкі зйомки, відрядження. Але у моїй команді 80% дівчат, і вони все виносять на своїх плечах».

Стереотип №1. Навіщо брати жінок на роботу, якщо потім вони підуть у декрет? Краще взяти чоловіків — це ж надійніше, не потрібно брати додаткових відпусток для догляду за дитиною.

Я дуже рада, коли мої дівчата ідуть у декрет. Це нормальний життєвий процес. Я до цього добре ставлюся, з розумінням, для мене головне — професійні якості. Коли я вибираю фахівця на роботу, то не дивлюся, хлопець це чи дівчина. Так, мені в команді бракує чоловіків. Але дівчата витриваліші. У нас в природі закладена багатозадачність — ми можемо паралельно домовлятися про зйомку з експертом, перевіряти по телефону уроки в дитини і писати текст для ефіру. Тому я дуже люблю жінок, і в журналістиці вони доводять, що займають гідне місце.

Стереотип №2. Виховання дітей — суто жіноча роль, яка несумісна з кар’єрою.

Якщо ти хочеш реалізуватися, то не бійся чогось не встигнути чи дітей залишити без уваги. Повірте, діти будуть нагодовані, у квартирі буде чисто, всі робочі задачі виконані — все будете встигати. Але якщо жінка бачить своє призначення у вихованні дітей і створенні сімейного затишку — це так само робота. Кожен обирає, що йому ближче до душі. Для тих жінок, які сумніваються, але хочуть реалізуватися, у мене порада одна: не бійтеся, ідіть, працюйте, у вас на все вистачить часу. Написати заяву на звільнення можна завжди. Я постійно кажу: краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і пошкодувати. Тому рвіться у бій, пробуйте, намагайтеся, якщо падаєте — вставайте. Never give up.

Стереотип №3. Якщо ти будеш сильною жінкою, тебе не будуть любити.

Сильна жінка — мудра жінка. Жінка-керівниця має створити у своєму колективі атмосферу, де є абсолютна довіра і приязність. Але якщо в команді сильна напруга, то чогось цій жінці таки бракує. Мудра жінка десь проявить гнучкість, десь промовчить, а десь навпаки — реалізує сталеву рішучість. Це можна порівняти з моделлю сім’ї: я вважаю, що клімат в родині загалом залежить від жінки. Так само, якщо жінка — керівниця, то атмосфера в колективі залежить від характеру і мудрості жінки.

Стереотип №4. Жінки — надто емоційні, це їм заважає в роботі.

Я дуже емоційна людина. Мені моя емоційність в роботі і допомагає, і заважає. Я вважаю, що журналістика — це робота не для спокійних особистостей. Це люди, які мають стержень, почуття гострої справедливості. Як правило, це емоційні люди. Як ведучій мені допомагає емоційність, тому, що у мене різні теми викликають різні емоції. Я не аморфна постать у кадрі, яка що про Jazz Fest у Львові, що про Книжковий арсенал, що про події на Донбасі розповідає однією інтонацією. Але як керівнику мені емоції іноді заважають. Іноді я буваю вибухо-небезпечна і соціально-небезпечна. Особливо перед ефіром, коли треба терміново вирішити проблему. Це мене дратує і вибиває з колії. Але я сама обрала цей шлях редакторки-ведучої, тому треба тут свої емоції вгамовувати.

Стереотип №5. Не вийшла заміж до 30-ти, або в 30 розлучена і вже з дитиною — значить, щось з нею не так.

Немає правильного рецепту щасливої долі. Ніхто не знає, коли найкраще виходити заміж. У кожного своя доля. У мене так склалося, що спочатку я активно займалася кар’єрою, а потім створилася сім’ю. Так склалося моє особисте життя, я вийшла заміж в 29 років, а Наталку народила тільки в 30. Мені здається, зараз до цього ставляться спокійніше. Я от дивлюся на мою доньку, їй зараз 23 — вона нікуди не поспішає, а в часи моєї молодості до цього було ставлення прискіпливіше. У роддомі мене взагалі називали «старою першородкою». Мені так це не подобалося. Це словосполучення дотепер дзвенить у моїй голові. Я за те, щоб все розвивалося природньо. Якщо ти не знайшла людину, з якою хотіла би прожити все життя, не потрібно зважати на те, що говорять сусіди чи колеги. Це не їхня справа. Якщо вас обговорюють, значить, ви комусь цікаві. Якщо ви зустріли чоловіка, з яким бачите своє майбутнє — одружуйтесь хоч в 19. Я за те, щоб люди зустрічалися, закохувалися, пожили разом. Але застрахуватися від усього неможливо. Комусь більше таланить, комусь менше. Я завжди дівчатам кажу: дивіться добре, але сильно не перебирайте (Посміхається).