У центрі фільму — ДТЕК Курахівська теплоелектростанція, один із найбільш вразливих енергетичних об’єктів Донеччини, що тривалий час працював у зоні постійної воєнної загрози.
Стрічка містить унікальні кадри зсередини енергетичної системи України, зняті в умовах постійної загрози обстрілів і блекаутів. Камера фіксує не лише масштаби руйнувань, а й щоденну роботу людей, які відновлюють електропостачання, часто — в екстремальних умовах, буквально на межі людських можливостей. Це рідкісна можливість побачити енергетику не як абстрактну систему, а як складний живий процес, у якому кожен збій має реальні наслідки для мільйонів людей. Фільм нагадує: за кожним увімкненням світла в наших домівках стоїть ризик, витримка і мужність енергетиків.
Сьогодні Курахівська ТЕС зупинила свою роботу і перебуває під окупацією. Фільм розповідає про те, як енергетикам вдалося вивезти ключове обладнання, врятуватися самим і продовжити свою місію, але вже на інших українських ТЕС. Цей факт додає стрічці додаткового виміру: зафіксовані у фільмі події вже стали частиною української історії.
Сьогодні цей фільм звучить як ніколи на часі. На тлі постійних атак на енергетичну інфраструктуру «Останній Прометей Донбасу» стає не просто кіноісторією, а документальним свідченням епохи — про людей, які тримають країну у світлі навіть у найтемніші періоди.
Це не історія з архівів — це те, що відбувається просто зараз на українських електростанціях. «Останній Прометей Донбасу» фіксує реальність, у якій сьогодні працює енергетика країни. Побачити ці свідчення можна в кіно з 26 лютого.
