- Саша, що для вашої з Лізою пари є романтичним? Як щодо подорожі в Париж?
Мені здається романтичним те, що романтично для вашої другої половинки. У цьому плані намагаюся трошки підлаштовуватися під Лізу. Для мене не принципово - проведу я вікенд у Парижі, у Києві, у Римі, Празі чи Варшаві. Я можу відсунути своє бажання на другий план, якщо моя друга половинка дуже сильно хоче побувати в Парижі. Скажу чесно, я не фанат Парижа. Я за те, щоб їздити в різні місця. Але моя дружина дуже сильно любить Париж. Вона до нестями закохана в це місто і скільки б разів вона туди не приїжджала - це щасливі очі, неймовірні емоції.

- Розкажи про її улюблені паризькі місця, вулиці, ресторани.
Річ у тім, що для Лізи Париж просто ідеальний! Вона обожнює гуляти по Шанз-Елізе (Єлисейських полях) – від Тріумфальної арки й до Колеса огляду. Обов'язково покататися на ньому! Потім, на Єлисейських полях є абсолютно унікальна кондитерська, яка має свою історію. Там продають дуже смачні цукерки. Для Лізи випити кави з тією цукеркою – це обов'язково! У готелі Costes є дуже красивий внутрішній дворик, де можна поснідати, навіть якщо ти не проживаєш в цьому готелі. Пам'ятаю, ми якось їздили в Париж, і там була виставка Dior – для Лізи це щось просто неземне! Це як для мене потрапити на Детройтське автомобільне шоу. Якщо є якісь виставки, спектаклі чи мюзикли, то з задоволенням відвідуємо. І щоразу Париж перевершує наші сподівання! Нажаль, сьогодні це неспокійне місто, у центрі постійно проходять мітинги, тому зараз ми туди не їздимо.

- Ти любиш дарувати квіти? Які її улюблені?
Ліза обожнює всі квіти, я їй за всі ці роки, що ми разом, дарував величезну кількість найрізноманітніших квітів. Але найулюбленіші – це, напевно, півонії. У неї немає квітів, які б вона не любила. Для чоловіка квіти не мають особливого значення. Але коли я бачу Лізині очі, усмішку на обличчі й щастя від того, що я їй подарував квіти, то я це сприймаю як те, що для неї це важливо.

- Пригадай свій улюблений фільм про кохання. Може, ви з Лізою намагалися повторити якісь сцени з нього?
Два роки тому я робив сюрприз для Лізи – це було побачення в Київському планетарії, ми розглядали зірки, а після – наші весільні фотографії на стелі. Це було шалено романтично, дуже красиво. Ця ідея прийшла після перегляду фільму «Ла-ла-ленд». Головні герої теж опинилися в планетарії: вони там танцювали, кружляли, слухали пісні. І в нас на побаченні теж грала ця пісня, я знав, що Лізі вона дуже подобається, і дуже подобається цей фільм. До речі, на нашому весіллі Ліза співала пісню "City of Stars" з цього фільму – це вже був сюрприз для мене.

- Розкажи, чи змінила тебе Ліза в якихось питаннях або звичках?
Найголовніше, що змінила в мені Ліза – це те, що я почав сприймати будь-які її бажання як даність. Перестав себе запитувати: а навіщо, а чому, а можливо, тобі це не потрібно, а, мабуть, тобі інше потрібно? Тому що Ліза сама знає, що їй потрібно. Це стосується якихось дрібниць. А ще треба одне одному говорити більше приємних слів. Цього ніколи не буває багато. І ця відома фраза: «Милий, а чому ти перестав говорити, що ти мене кохаєш?» – «Дорога, ну якби щось змінилося, я б тобі сказав». Вона не працює (усміхається). Жінки люблять вухами, вони хочуть постійно чути, тому не треба про це забувати й скупитися на свої почуття, говорити про них. Це допомагає зберегти ваше сімейне вогнище.

- Чи можете ви з Лізою дозволити собі втекти від усіх на день в інше місто чи навіть країну?
Так, звичайно, ми періодично намагаємося так робити з Лізою, поїхати кудись удвох. Це допомагає зберегти хороші стосунки та почуття пристрасті. Це може бути інше місто або інша країна - не має жодного значення. Головне, що ви опинилися вдвох і в цей час належали тільки одне одному.

- Чоловіки століттями намагаються зрозуміти, що ж потрібно жінкам? Ти зрозумів це для себе?
У нас із цим усе просто – треба просто запитати, чого хоче жінка? Моя жінка мені скаже, і я так зроблю (усміхається). Якщо можу, я реалізую її бажання, якщо не можу – постараюся максимально наблизити її до цього. Напевно, в цьому секрет. Тому що всі жінки хочуть кохання, тепла, ласки, відчувати себе захищеними, щоб поруч із ними був надійний тил. Це якісь загальні слова, але це так і є. За ними криється багато сенсу.

- Продовжи фразу «Кохання – це...»
Кохання – це коли заради коханої людини ти готовий на все, навіть на найбожевільніші і, здавалося б з першого погляду, неймовірні речі. Ти хочеш, щоб твоїй коханій людині було приємно та комфортно, намагаєшся їй догодити. Любов проявляється в доброті.

- Діма, чи є у вас із Поліною традиція відзначати День святого Валентина?
Так, ми з Поліною святкуємо День закоханих. А чому ні? Хороше приємне романтичне свято. Пам'ятаю, ще зі шкільних часів дарував дівчаткам у цей день якісь валентинки, шоколадки, квіти, писав побажання. Тож певне тремтіння в моєму серці це свято викликає (усміхається). Цього року, чесно скажу, ще нічого не планували – і я, і Поліна дуже завантажені роботою. Цілком імовірно, ввечері кудись сходимо, повечеряємо вдвох.

- Розкажи тоді, що раніше дарували одне одному в цей день?
Одного разу я подарував Поліні 101 троянду. А Поліна якось подарувала мені оригінальний букет з тарані й пива. Це було і смішно, і приємно одночасно (усміхається). Минулого року я подарував дружині коробку корисних цукерок, але не просту, а спеціальну. Ця коробка називалася «Десять причин мого кохання до тебе». На кожній цукерці було написано, за що я люблю Поліну. Коли вона її відкрила, то навіть розплакалася від щастя. Дружина зізналася, що це навіть перевершило її сподівання. А Поліна мені якось подарувала сертифікат на спільний урок з танго. Але ми, здається, до танцювальної зали так і не дійшли (усміхається).

- У кожної пари є своя романтична історія знайомства. Розкажи вашу.
Ми познайомилися на телебаченні – Поліна як телеведуча пару разів брала в мене інтерв'ю для різних телеканалів, зустрічалися на різних заходах, шоу. Пам'ятаю, як на одній вечірці запрошені зірки розбилися на команди й готували якісь страви. Я опинився в одній команді з Поліною, і ми перемогли. Коли оголосили результати, Поліна так зраділа, що наступила своїм високим і гострим каблуком мені на ногу. А це було літо, на мені були легкі мокасини і, звісно, було нереально боляче. Я, звичайно, тоді стримався й не подав виду. Але Поліну запам'ятав (сміється). Тому заочно ми були знайомі якийсь час, перш ніж почали зустрічатися.

- Так, а хто з вас першим проявив ініціативу?
Це була моя ініціатива. Я тоді розлучився зі своєю колишньою дівчиною, був уже кілька місяців вільний. Поліна мені завжди подобалася, тому вирішив, що настав час їй написати. Зізнаюся чесно, пару разів Поліна мене відшивала, думала, що я ще в стосунках і що я їй голову морочу. Активне листування у нас почалося якраз тоді, коли я відпочивав у друзів у Домінікані, тому мені не терпілося якомога скоріше повернутися до Києва й запросити, нарешті, Поліну на побачення. Боявся, а раптом передумає? (усміхається) Вона якраз переїжджала з одного орендованого помешкання до іншого, і я запропонував свою допомогу. Буквально наступного дня після мого прильоту додому ми зустрілися в одному з кафе в Пасажі на Хрещатику. І буквально з того дня вже й не розлучалися. Напевно, це було кохання з першого погляду. Пристрасті закипіли, все закрутилося, і з тих пір ми живемо разом, у нас народилася чудова дочка Богдана. 25 квітня їй виповниться два роки.

- А коли зізнався їй у коханні, пам'ятаєш?
Зізнався я Поліні в коханні саме 14 лютого, у День всіх закоханих. Усього через місяць після того, як ми з нею стали зустрічатися.

- А пропозицію як зробив?
Якось ми були в нічному клубі, сиділи на дивані і тут раптом, перекрикуючи гучну музику, кричу їй на вухо: «Ну що, вийдеш за мене заміж?». А Поліна: «А ось і вийду». Це все було ніби напівжартома. Наступного ранку мене Поліна запитує, чи пам'ятаю я, що говорив учора, вона подумала, що все це було несерйозно. Але, звісно, з мого боку все було серйозно. А трохи пізніше я вже зробив пропозицію з обручкою. Не знав, який у неї розмір, тому потайки взяв одне з її кілець, пішов у магазин і так обрав потрібний розмір.