Проте кожен згаяний місяць означає нові градуси викривлення. За даними міжнародних досліджень, до 15% випадків дитячого сколіозу без належного втручання переходять у форму, що вимагає хірургії. Тому своєчасна реакція має ключове значення.
«Найбільша проблема не в дітях, а в дорослих, які запізно реагують», – каже реабілітолог Михайло Нагорняк. Саме через це він виокремлює п’ять критичних помилок, що найчастіше заважають дитині виправити спину, і пропонує рішення, які довели свою ефективність у практиці. Його досвід показує: навіть два заняття на тиждень у правильній системі можуть радикально змінити динаміку.
П’ять критичних помилок
За словами Михайла Нагорняка, одна з найпоширеніших ілюзій – що дитина «переросте» сколіоз. Насправді саме період активного росту є найбільш небезпечним: навіть мінімальна асиметрія швидко фіксується і переростає у стійку деформацію, яку набагато складніше виправити.
Ще одна помилка – дозволяти дитині займатися самостійно за відеоуроками. Без професійного контролю легко поглибити дисбаланс: сильні м’язи працюють ще більше, слабкі залишаються недовантаженими.
Не менш поширеним є переконання, що плавання достатньо для вирівнювання постави. Воно корисне загалом, але не усуває асиметрії й часто лише закріплює її.
Особливо небезпечним є соціальний тиск: підлітки відмовляються від реабілітації через сором чи страх осуду, і саме в цей період викривлення прогресує найшвидше.
Нарешті, батьки часто відкладають лікування, надаючи перевагу іншим справам. Але кожен рік зволікання додає градуси деформації: те, що можна було скоригувати за кілька місяців, згодом потребує років і значних ресурсів.
Як виправляє ці помилки експерт
Михайло Нагорняк працює за принципом індивідуалізації. Кожна дитина проходить первинну діагностику, на основі якої формується персональний план відновлення. До нього можуть входити фізичні вправи для розвитку м’язового корсету, вправи на спеціальних тренажерах для зняття навантаження з хребта, вправи для відновлення симетрії та цифровий моніторинг динаміки.
Особлива увага приділяється психологічному супроводу: дитина не почувається «пацієнтом», а отримує роль активного учасника процесу. Саме це, за словами колег, пояснює високу мотивацію і стабільність результатів.
«Методика Нагорняка відрізняється від класичних: він не зупиняється на фізичній корекції, а працює з емоційним станом. Це дає значно кращі результати», – підкреслює Марія Гуменяк, реабілітолог з Івано–Франківська.
«Його система показала високу ефективність у наших пацієнтів: ми спостерігали не лише зменшення деформацій, а й повернення мотивації у дітей», – підтверджує Іван Бізіля, головний лікар дитячої лікарні Надвірнянського району.
Результат, коли помилки виправлені
У практиці реабілітолога є десятки кейсів, де раннє втручання дозволило уникнути дорогих і травматичних операцій. За його підрахунками, до 85% дітей, які почали терапію на ранніх стадіях, змогли повністю уникнути хірургії. Це стосується і молодших школярів, і підлітків із прогресуючими формами сколіозу.
Наприклад, діти з І–ІІ ступенем викривлення після кількох місяців занять поверталися до активного спорту: хтось відновлював тренування з футболу чи танців, інші – без страху займалися легкою атлетикою. Важливим став і психологічний ефект: підлітки переставали соромитися постави, охочіше брали участь у шкільному житті, спілкувалися з однолітками.
У кількох випадках, коли лікарі вже прогнозували хірургічне втручання, завдяки комплексному підходу вдалося стабілізувати стан і зупинити прогресування викривлення. Це підтверджує: своєчасна терапія здатна не лише вирівняти спину, а й змінити траєкторію життя дитини.
Підхід у світовій практиці
Михайла Нагорняка застосовує підхід, який відповідає європейським принципам та поєднує доказову медицину та індивідуалізований формат роботи з кожною дитиною. Водночас лікар виходить за рамки локальних практик і демонструє релевантність у глобальному масштабі.
За даними Американської асоціації ортопедів, щороку близько 7 мільйонів дітей і підлітків перебувають під наглядом через викривлення хребта. Вартість хірургічного втручання при тяжких формах сягає десятків тисяч доларів, а ризики для здоров’я залишаються високими. Саме тому безопераційні рішення, подібні до системи, яку застосовує Нагорняк, активно обговорюються в американській педіатричній та реабілітаційній спільноті.
Азійські країни, зокрема Японія та Південна Корея, також демонструють інтерес до інтегрованих моделей, де школа, сім’я та медичні фахівці працюють разом. Тут підхід Нагорняка може стати зразком для створення адаптивних програм, що враховують і фізичний розвиток, і психоемоційний стан дитини.
Таким чином, діяльність Михайла Нагорняка відображає не лише європейські цінності, а й ключові глобальні тренди – персоналізацію лікування, цифровий моніторинг прогресу та залучення сім’ї. Це робить його підхід конкурентоспроможним і актуальним у будь–якій системі охорони здоров’я.
